Київський форум УКРАЇНЦІ

Не може існувати формули співпраці України з Європейським Союзом "3+1". Про це сказав народний депутат Тарас Чорновіл.

"З+1" щодо митного союзу в природі існувати просто не може, тому що митний союз – це є замкнута система певних правил. Так як не можна бути частково вагітною, так і не можна частково бути в митному союзі", - сказав Т.Чорновіл.

Він вважає, що поки Україна не визначиться і не скаже на найвищому рівні дуже чітко, що країна не націлена на будь-який митний союз, доти, на думку нардепа, для української сторони з боку Євросоюзу все буде "заблоковане".

Водночас Т.Чорновіл зазначив, що багато хто в ЄС не хоче бачити Україну в Союзі, і тому такі заяви з боку України щодо митного союзу "є подарунком" для українських опонентів у Європі.

Також він наголосив, що насправді в ЄС серед дипломатів виникла надзвичайно різка реакція на ймовірність членства України в митному союзі.

Посол Німеччини Ганс-Юрген Гаймзет вважає взаємовиключними прямий вступ України в митний союз у рамках Єдиного Економічного Простору і створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом.

Про це посол сказав "Українським новинам". "Прямий вступ України в митний союз виключає переговори з Європейським Союзом щодо створення зони вільної торгівлі", - заявив він.

Водночас Гаймзет зазначив, що для Європи немає проблеми в тім, щоб Україна вела переговори з Росією, Казахстаном і Білоруссю.

Як повідомлялося, 7 квітня президент Віктор Янукович припустив участь України в митному союзі в рамках ЄЕП, позначивши його формат як "3+1".

Прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що участь України в митному союзі в рамках ЄЕП і створення зони вільної торгівлі з ЄС не є взаємовиключними, а колишній прем'єр-міністр, лідер партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" Юлія Тимошенко вважає, що вони є взаємовиключними.

Останніми днями в ЗМІ активно обговорюють мету приїзду в Київ прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна. Як відомо, керівництво України примудряється одночасно вести активні переговори і про приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС, і про вступ до Митного союзу, у який зараз входять Росія, Білорусь та Казахстан. Завдання Путіна – переконати українських можновладців відмовитися від європейської перспективи та приєднатися до євразійського союзу на чолі з Росією.

Суспільству залишається лише гадати, який вибір зробить керівництво України, передусім президент України Віктор Янукович.

За останні 20 років це, мабуть, поки що найменш прогнозований у своїх вчинках президент. Історія з підписанням харківських домовленостей засвідчила, що в нинішніх керманичів України доволі своєрідне усвідомлення власних цілей та механізмів їх досягнення. Рік тому, максимально утаємничивши хід переговорів, вони провели такий собі обмін суверенітету України на газові преференції, котрі, як стало згодом зрозуміло й самим українським можновладцям, насправді нічого не дають українській економіці. Знижка в 100 доларів на кожній тисячі кубів виявилася доволі умовною. Залишивши незмінною формулу, за якої Нафтогаз закуповує газ у Газпрому, ціна на нього для України все рівно залишатиметься вищою, ніж у Європі, а плата за транзит газу – у рази меншою. І це при тому, що ця так звана знижка, насправді, є платою Росії за перебування її Чорноморського флоту в Криму після 2017 року. Отже, російським керівникам тоді вдалось і газові домовленості зберегти у дуже вигідному для Росії вигляді, і подовжити фактично на безоплатній основі оренду на 25 років понад 16 тисяч гектарів українських земель. Ну а українські можновладці показали, що є не дуже далекоглядними та професійними й навіть торгуватись як слід не вміють. Представляючи інтереси перш за все олігархічного експортоорієнтованого сировинного капіталу, вони розглядають Україну лише як територією, де заробляються гроші. Та навіть виходячи з цього, вони тоді не змогли правильно оцінити значення України для Росії як найбільшого покупця та транзитера російського газу, а також справжню ціну оренди земель та акваторії Чорного моря, які займає ЧФ Росії.

Ураховуючи все це, прогнозувати результати майбутніх переговорів між керівництвом України та Росії, не берусь. Можемо лише сподіватися, що українське керівництво стало більш досвідченим, адже в нього був час оцінити наслідки своїх рішень.

Є сенс проаналізувати, що доброго та поганого несе навіть не стільки Україні, скільки великому бізнесу та сьогоднішнім українським можновладцям вступ у Митний союз, відмова від зони вільної торгівлі з ЄС та взагалі європейського напрямку розвитку України.

Отже, головними перевагами приєднання до Митного союзу проголошується ймовірність суттєвого збільшення обсягів виробництва та товарообігу між країнами, котрі входять до нього, а також встановлення цін на газ для українських споживачів на рівні, що отримують його росіяни.

Наскільки можуть виправдатися сподівання тих, хто бачить позитив у приєднанні до Митного союзу?

Що продаємо і що купуємо

Фундаментальним аргументом на користь російського вектора розвитку України називають той факт, що за підсумками, наприклад, 2010 року частка країн ЄС у зовнішньоторговому обігу України становила 29,6%, при цьому більшу частину, 40,2%, займає торгівля з країнами СНД. Тобто країни СНД є найбільшим торгівельним партнером України, і з цим не поспориш. Аое що стоїть за цими цифрами?

Треба поглянути на структуру українського імпорту-експорту.

Кожна країнами намагається більше експортувати товарів та послуг і менше імпортувати. Експорт – це насамперед робочі місця всередині країни, прибутки національних підприємств та доходи державного бюджету. Імпорт – навпаки, робочі місця для іноземних робітників і прибутки для зарубіжних компаній та бюджетів інших держав.

Ураховуючи цю важливу обставину, наведу деякі цифри зовнішньоторговельної статистики. Сальдо зовнішньої торгівлі України торік, як і всі решта 6 років, є від’ємним і становить мінус 9,3 млрд. дол. З країнами СНД Україна має від’ємне сальдо на загальну суму мінус 7,95 млрд. дол., у тому числі з Росією – мінус 8,8 млрд.

Чому ми маємо такий великий обсяг торгівлі й таке велике негативне сальдо в торгівлі з країнами СНД?

Найважливішим складником української зовнішньої торгівлі є імпорт енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – 19,6 млрд. дол. З них нафта сира (включаючи газовий конденсат) сягає 4,2 млрд. дол., газ – 9,4 млрд. Ці дві товарні позиції на загальну суму 13,6 млрд. дол. стовідсотково імпортувалися з Росії.

Про що це свідчить?

По-перше, третина українського імпорту – це енергоресурси. Українська економіка фантастично енергозатратна. Тому без скорочення споживання енергоносіїв нам не вдасться кардинально покращити структуру зовнішньої торгівлі, незалежно від того, куди рухатиметься Україна.

По-друге, ми імпортуємо нафту і газ з одного джерела, що порушує фундаментальні принципи енергетичної незалежності будь-якої держави. До речі, ще маємо згадати про повну залежність України від постачання з Росії ядерного пального для українських ядерних блоків.

Для всіх наших державних діячів має бути очевидним, що без диверсифікації джерел енергоносіїв Україна залишатиметься дуже вразливою та залежною від волі та бажань держави-постачальника. Це стосується всіх сфер життя країни і всіх бізнесменів, навіть таких великих, як нинішні можновладці.

Нагадаю, що основним принципом енергетичної стратегії, наприклад держав Євросоюзу, є такий рівень диверсифікації джерел енергоресурсів, коли з одного зовнішнього джерела надходить не більш як третина їх загального обсягу.

По-третє, якщо вилучити з розрахунку дві товарні позиції (нафту і газ), то виявиться, що імпорт з Росії становить 8,6 млрд. дол. І її частка в загальному товарообігу України буде значно скромнішою і дорівнюватиме лише 19,6%. Якщо допустити, що ми не зменшили енергопостачання, але відповідно до принципів енергетичної безпеки почали отримувати з Росії лише третину енергоносіїв, то навіть у цьому разі її частка в зальному товарообігу України становила б усього 23,6%.

Отже, не варто пишатись обсягом товарообігу з Росією та країнами СНД й наводити його як аргумент на користь більш тісного співробітництва. Такий розмір товарообігу відображає в цьому випадку не позитиви співробітництва, а суттєві вади української економіки та економічної політики Української держави.

Український же експорт без будь-яких преференцій з боку Росії, а доволі часто навпаки, за її активної протидії, значною мірою складається з продукції машинобудування та продуктів харчування.Обидві ці товарні групи є конкурентоспроможними на ринку РФ та інших країн СНД навіть за нинішньої системи регулювання торгівельних відносин.

Потрібно мати на увазі ще й таке. Російський ринок залишається цікавим для українських виробників. Але, по-перше, рівень корупції там не менший, ніж в Україні, а тому на справедливу ринкову конкуренцію там сподіватися можна далеко не завжди. По-друге, комерційна діяльність на тому ринку політично залежна як ніде у світі, тому бізнес доволі часто приймає рішення виходячи не з економічної доцільності, а з вимог влади щодо того, з ким не дозволяється мати справи. Тому вважати російській напрямок виробничої та торговельної співпраці таким уже перспективним навряд чи слід.

Найуспішніший у світі інвестор мільярдер Ворен Бафет сказав дуже влучно: «Якщо хтось почує, що я інвестую в Росію, це означатиме, що мене викрали терористи».

Чи буде дешевший газ

Найбільшим вагомим пряником, яким Росія намагається відвернути Україну від європейського напрямку, вважається газ. Мовляв, приєднавшись до Митного союзу, українські споживачі отримуватимуть газ за цінами російського внутрішнього ринку та щорічно економитимуть майже 8 млрд. дол.

Але, по-перше, якщо вас обдурили один раз, як це було в Харкові, то не потрібно уподібнюватися до ведмедя з російської казки про шахраюватого російського мужичка та простуватого ведмедя. Не варто довіряти обіцянкам тих, хто має давню ментальну традицію ошукувати своїх партнерів.

Очевидно, що Росія не збирається робити подарунки українським можновладцям і не дотуватиме українських споживачів дешевих газом. Щонайменше вона вимагатиме за це отримання контролю над українською газотранспортною системою та газосховищами. Крім того, російський уряд матиме можливість протягом одного-двох років суттєво підняти рентну плату за газ, що видобувається в Росії, з одночасним підвищенням ціни для російських споживачів до європейського рівня. А отримані додаткові доходи від рентних платежів російський уряд зможе використати на доплати громадянам РФ та зменшення ставок податків та обов’язкових платежів для підприємств. І це буде абсолютно правильне рішення з боку Росії. Правда, при цьому весь ціновий тягар неминуче ляже на українських, ну й, звісно, «братських» білоруських, споживачів.

Отже, розраховувати на якісь газові подарунки від Росії було вельми недалекоглядно. Потрібно не випрошувати якісь газові преференції від Газпрому, а, по-перше, почати масштабні заходи енергозбереження, і вже з цього року, по-друге, вимагати, зокрема й через Стокгольмський суд, змін умов контрактів на постачання газу та його транспортування по Україні й приведення їх у відповідність до європейських умов.

Що буде з СОТ та європейським напрямком

Ухвалюючи рішення про приєднання до Митного союзу, українські керівники не можуть не зважати на протиріччя зобов’язань, які взяла Україна при вступі до СОТ, та умов дії Митного союзу. Як повідомляється в ЗМІ, російські переговірники взагалі пропонували українські стороні вийти з СОТ, а потім Росія забезпечить повторне входження України туди на більш вигідних умовах. При цьому, мовляв, Росія компенсує Україні втрати від такого рішення.

Якщо така пропозиція справді озвучувалася, то це свідчить про те, що росіяни справді дуже невисокої думки про розумові здібності українських посадовців, чи, просто кажучи, мають їх за бовдурів.

У Росії та Україні різні типи економіки та структура експорту-імпорту. За даними Росстату, російський експорт у 2010 році на 84 відсотків складався з чотирьох груп сировинних товарів і товарів з низьким рівнем переробки: енергетичні матеріали (у тому числі нафта й продукти її перегонки, кам’яне вугілля, газ природний), метали, хімія і деревина. Причому експорт енергетичних матеріалів сягнув 261,9 млрд. дол. і його частка в загальному експорті становила 66%. Зрозуміло, що енергетичні матеріали вільно продаються й купуються на світових ринках і практично жодних експортних обмежень не відчувають. Тобто переважна частина російського експорту взагалі не потребує якоїсь особливої допомоги з просування на міжнародних ринках.

Український же експорт значно більше зіштовхується з тарифними й нетарифними обмеженнями на закордонних ринках. Тому Україна була змушена під час переговорів про вступ до СОТ значно більшою мірою відкривати внутрішній ринок, аби мати менші обмеження для свого експорту.

В цих двох країнах також різна структура витрат підприємств, тому встановлення однакових умов експорту-імпорту для російської та української економіки взагалі неможливе без суттєвих втрат для однієї з них. Чи варто пояснювати, чия економіка постраждає більше в разі встановлення для України російських тарифних умов експорту й імпорту?

Не кажу вже про те, що було б, якби Україна за порадою росіян наважилася на безпрецедентний крок в історії СОТ і вийшла зі складу членів цієї організації. Зрозуміло, що українські підприємства наштовхнулись би на стіну тарифних обмежень по всьому світі за винятком держав Митного союзу. Але ж вони забезпечують лише третину українського експорту. Скільки років знадобилось би для повторного проведення переговорів і перегляду чи не з половиною членів СОТ двосторонніх умов експорту-імпорту, навіть важко уявити. А скільки б українських підприємств втратили ринки збуту своєї продукції, скільки інвесторів утекли з України й скільки відмовились вкладати в українську економіку, оцінити просто неможливо. Цей божевільний варіант навряд чи взагалі потрібно б було аналізувати, якби його абсолютно серйозно не пропонували українській стороні росіяни.

Чи спроможна Росія бути інвестором та кредитором України

Азаров, ПутінУкраїнські олігархи, у тому числі й ті, що представлені в сьогоднішній владі, вочевидь не можуть також не замислюватися над питанням кредитів та інвестицій в українську економіку. Отримані ними перважно за безцінь промислові підприємства потребують капітальної реконструкції та модернізації, на що потрібні десятки мільярдів доларів інвестицій та довгострокових кредитів. Де їх брати?

Зміна зовнішньополітичного й зовнішньоекономічного вектора розвитку України та відмова від євроінтеграції зробить залучення кредитів та інвестицій з європейських країн і США справою малоперспективною. Чи зможе Росія замінити Україні всі західні країни?

По-перше, Росія сама потребує західних інвестицій.

По-друге, ціна ресурсів об’єктивно не зможе бути нижчою, ніж це можуть запропонувати європейські й американські інвестори.

По-третє, враховуючи політичний складник діяльності російського великого бізнесу, не можемо сподіватися, що надані інвестиції не будуть пов’язані з бажанням отримати контроль за стратегічними українськими підприємствами.

По-четверте, українські підприємства потребують не тільки кредитів та інвестицій. Їм потрібні новітні технології та новації, які можуть дати точно не росіяни.

Отже, російській вектор економічного розвитку України є абсолютно безперспективним не тільки для України в цілому, а й для вітчизняних олігархів.

Чи матимуть українські можновладці спокійне, передбачуване майбутнє

Розворот зовнішньополітичного напрямку розвитку України має ще один важливий аспект.

Митний союз є об’єднанням держав з недемократичною моделлю управління. Вочевидь українському керівництву до вподоби модель, яку ми спостерігаємо в Росії, Білорусі, Казахстані. Зрозуміло, вона на певний час дає змогу зберігати монополію влади в руках окремих олігархічних груп з відповідним їх збагаченням.

Але, як показують події останніх місяців, такий шлях не може привести до економічного піднесення. Народи країн з авторитарними режимами не будуть довічно плазувати перед своїми керманичами. Час неефективних корумпованих режимів у сучасному світі невпинно спливає. Утримати владу за рахунок поліцейського тиску та ідеологічного обдурювання стає дедалі важче, навіть при наявності великих сировинних ресурсів, які дають змогу задобрювати громадян.

І проблема не тільки в тому, що Україна не має таких сировинних можливостей і не зможе стримувати народ від протестів. Такі режими просто не можуть забезпечувати впевненість у завтрашньому дні для тих, хто перебуває при владі. Тобто така модель не дає гарантій для спокійного майбутнього як самих можновладців, так і їхніх родин. А якщо відбудеться соціальний вибух і доведеться тікати з країни, то може статися, що й тікати нікуди – багатомільйонні статки не допоможуть.

Сьогоднішні керманичі країн Митного союзу інтелектуально та морально відстали від громадян власних країн. Населення від них просто втомилося. І те, що на виборах за них голосують 70, 80 чи навіть 90 відсотків виборців, не повинно вводити в оману. Соціальний вибух насправді може статися в будь-який момент. Так, у березні в одному з російських видань була опублікована стаття «Вони втомили». За лічені дні її передрукували сотні Інтернет-сайтів і перечитали мільйони громадян РФ – з валом позитивних відгуків.

Путін, МедведєвРосійській авторитарний режим уже не гарантує ні росіянам, ні самим російським керманичам спокійного, передбачуваного майбутнього. А розраховувати, що зміна влади в Росії відбудеться без бунту – безглуздого та нещадного – не доводиться. При чому ця дестабілізація Росії безперечно зачепить Україну.

Чи варто в цих умовах українським олігархам та українській владній еліті так пов’язувати своє майбутнє з режимами, котрі не мають передбачуваного спокійного майбуття, - питання скоріше риторичне.

Борис Кушнірук

Неділя, 17 квітня 2011, 14:55

Україна не може бути впевненою, що отримає хоч якусь користь від вільної торгівлі з Митним союзом.

Про це заявив співробітник Інституту міжнародної економіки імені Петерсона у Вашингтоні Андерс Ослунд, повідомляє Радіо Свобода.

"Митний союз є непривабливим для України тому, що Україна не може бути впевненою, що отримає хоч якусь користь від вільної торгівлі з цим союзом. Україна має дуже великий вплив на російський ринок, і тому Росія вдається до протекціонізму", - сказав він.

За словами експерта, "Митний союз є набагато привабливішим для Киргизстану, який тепер хоче до нього приєднатися".

Ослунд наголосив, що останній візит премєра РФ Володмира Путіна до України "був явним копняком для Януковича, поштовхом наближатися до ЄС, домогтися зони вільної торгівлі з ЄС".

"Мені здається, що ворожнеча між Путіним та Януковичем є величезною. Останнього разу, коли Путін був у Києві у жовтні минулого року, він від’їхав розлюченим іще перед запланованою офіційною вечерею", - заявив експерт.

"Ця зустріч була не набагато кращою. Отож найбільші вороги Володимира Путіна сьогодні – це президенти України і Білорусі Віктор Янукович і Олександр Лукашенко. Проблема полягає в тому, що вони збудували собі моделі, які дуже подібні до моделі Путіна, і тому Путін із ними не може зжитися", - вважає Ослунд.

"Існують два конкретні бізнес-інтереси, які зацікавлені в зоні вільної торгівлі з ЄС, – це сталь і хімія, вони в Європі матимуть набагато кращий доступ до ринків. Водночас не ясно, чи такий самий доступ отримає сільське господарство", - зазначив він.

Крім того, експерт заявив, що заяви про привабливість Митного союзу для України є "російською внутрішньою пропагандою".

Коментуючи заяву заступника глави правління "Газпрому" Валерія Голубєва про те, що, долучившись до Митного союзу, Україна могла б отримати енергетичні субсидії на суму 8 мільярдів доларів на рік, Ослунд зазначив: "Я підозрюю, що це теж пропаганда".

"Але такі питання вирішує не "Газпром", це питання для російського Мінфіну, саме вони мали б висунути таку пропозицію...Я не думаю, що пропозиція Голубєва серйозна, я не думаю, що він повністю уповноважений на неї", - зазначив він.

"Мені видається, що зараз головним зусиллям Путіна щодо України є зупинити весь транзит нафти та газу через українську територію", - додав експерт.

Прем'єр-міністр РФ Володимир Путін під час візиту до Києва переконував керівництво країни в необхідності вступу України в Митний союз РФ, Білорусі та Казахстану. Академік Академії економічних наук України, професор Володимир Пилипчук, вважає, що активне навернення України до Митного союзу є результатом передвиборчих змагань між Путіним і Медведєвим, "хто більше надере Україну" та прагненням створити третій Рим - нову Російську імперію. Але в такому союзі Україна втратить економічну й політичну самостійність, рівень життя впаде, а національна валюта - гривня девальвує.

- Чому саме зараз російський прем'єр-міністр так наполегливо пропонує Україні увійти в Митний союз з Росією, Білоруссю та Казахстаном?

- Насамперед через те, що розпочалися передвиборчі змагання між Путіним і Медвєдєвим. І один і другий заявили, що не відкидають можливості участі у президентській кампанії. Їх шанси на перемогу, за оцінками експертів, приблизно, однакові. Багато залежатиме від того, хто забезпечить більший успіх у внутрішній і зовнішній політиці. Один з видів успіху - хто більше „надере" Україну. Харківські угоди за Медвєдєвим і він випереджає Путіна - 1:0. Ці угоди - абсолютний виграш Росії й повний програш України. За перебування ЧФ у Севастополі Україна могла виторгувати в Росії комфортні ціни на газ, тарифи за його транспортування, орендну плату за базування флоту і багато чого іншого. Путін захотів аналогічного тріумфу - Митний союз. Він бажав повернутися в Москву переможцем. Взагалі, Росія прагне продемонструвати світові, що вона доб'ється всього чого задумає щодо України. Мовляв, нічого мати справи з Києвом, бо все вирішується в Кремлі й українська влада зробить те, що їй скаже влада Росії.

- Переконуючи в необхідності вступу України в Митний союз Володимир Путін говорив про "прямий виграш" України в 6,5-9 мільярдів доларів щороку, додаткове зростання ВВП на 1,5-2 відсотки. Що насправді може отримати Україна від такого кроку?

-Як зрозуміти позицію Путіна? Не хоче дати виграш Україні в 3-4 млрд доларів, встановивши справедливу ціну на газ, знизивши її до європейського рівня, але пропонує Митний союз, де країна виграла б 6,5-9 млрд доларів? Хоче щоб Україна виграла більше? Тоді, чому не погоджується на ратифікацію зони вільної торгівлі між Україною та Росією, від якої спільний зиск країн склав би 30–35 млрд доларів? Вам не здається це дивним? Чи виглядає турбота Путіна про український виграш правдивою на тлі таких цифр?

Чому угода про Зону вільної торгівлі України з Росією нератифікована Росією? Президент Янукович в розмові з Путіним пропонував зону вільної торгівлі з Росією, вільну без виключень товарних груп. Така угода не суперечила б Європейському вектору інтеграції України. Адже Україна і з Європою намагається заключити таку ж саму угоду – про вільну торгівлю – без виключень. І якщо Янукович не поведеться на авантюру Росії, це буде перший випадок, коли я підтримаю дії президента, спрямовані на захист економічних інтересів України.

-Чим загрожує Митний союз Україні?

- Контрольний пакет в прийняті рішень в Митному союзі має Росія. У неї в наднаціональному управлінському органі понад 50% голосів. Якщо буде Митний союз з Росією, то уряд в Україні вже буде не потрібен. Адже, все робитиметься відповідно до законодавства Митного союзу, а воно в основному – російське. Податки й мито в зовнішній торгівлі йтимуть до російського бюджету, а відшкодування ПДВ - з бюджету українського. Зростаючий дефіцит бюджету України буде заміщуватися лише емісією гривні, що призведе до потужної інфляції. Якщо врахувати, що в нас з Росією, приблизно, 8 млрд доларів негативне сальдо в торгівлі, а Єдиний економічний простір передбачає перехід на розрахунки в торгівлі в рублях, то наша гривня обезціниться в перший же рік. А за кілька років збереження громадян вже нічого не коштуватимуть, навіть нинішні мільйонні. І дійдемо до того, що за мільйон гривень можна буде купити два півні. Тобто заощадження українців згорять так як і в 1992 році. То ми маємо думати про інтереси своїх громадян чи інтереси Путіна?

Вступ у союз зовсім не означає, що Україна буде отримувати без мита за внутрішніми російськими цінами нафту та газ. Чому в Білорусі зростає ВВП і одночасно зростає дефіцит бюджету, і дефіцит в торгівлі з Росією? Саме через те, що ціни диктує Росія, тому що митні доходи від експорту нафти й нафтопродуктів йдуть у Росію. Білорусь в Митному Союз. Чому там газові, нафтові та молочні війни?

Подивіться, що діється через російську цінову політику на енергоносії в Білорусі з девальвацією їх "зайчиків", як там зростають ціни, та й в Казахстані – теж! А вони ж в Митному Союзі!

- Російський прем'єр-міністр заявив, якщо Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС, а відтак не погодиться ввійти до МС, то Росії доведеться запровадити захисні кроки. Що це означає?

- Це означає капризи Росії. Вона митним союзом хоче перешкодити євроінтеграції України. Росія робила і робитиме все для того, щоб економічний стан в Україні та життєвий рівень населення погіршилися й українці самі напрошувалися приєднатися до неї. Зокрема, РФ може не погодитися знизить до європейського рівня ціни на газ. Прагнутиме збанкрутувати економіку України, що б потім, обтрусивши від пилу, легенько приєднати до себе. Тобто, всі ці моменти є прагненням третього Риму, створення нової форми Російської імперії, яка починатиметься з Митного союзу.

- Який шлях співпраці України з Росією, а також з ЄС, на ваш погляд, є оптимальним?

- Я є прихильником більш радикальних кроків, ніж пропонує Росія - створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) без виключень і обмежень як з Росією так і з Європою. Це дозволить наростити об'єми товарообігу між Україною і Росією на 30-35 млрд доларів у рік, а між Україною і ЄС - до 50-60 млрд доларів, зпростить процеси кооперації між підприємствами, зникнуть бар'єри для вільного руху товарів і коштів.

- Чи зможе українська влада відмовитися від пропозиції приєднатися до митного союзу?

- Якщо працюватиме на Україну - зможе. Для цього є як економічні, так і політичні умови й важелі. Входження в Митний Союз не вигідне в Україні нікому. Це той випадок, коли інтереси Західної та Східної України однакові. Коли бандерівці й рухівці й ПР знайшли б спільну мову. У митному союзі не зацікавленні й українські олігархи. Він не дає їм переваг. Їх бізнес-імперії потребують зон вільної торгівлі. Окрім того, вступ у МС вимагатиме виходу із СОТ. А такі кроки поставлять хрест на створенні зони вільної торгівлі України з ЄС та на договорі про асоційоване членство з ЄС.

Віктор ГОМОЛЬ

"Вже кілька місяців у Москві розробляється сценарій, яким чином Віктора Януковича прибрати з влади", - сказав Рибачук.

За його словами, причина бажання Москви позбутися Януковича в тому, що він не виправдав надій Кремля і не є "поводирем Україні у сферу російських інтересів". Рибачук також нагадав, що після зустрічі з Януковичем прем'єр-міністр Росії Володимир Путін "повернувся з України ні з чим". Ще одним чинником такого рішення, як вважає Рибачук, є стабільне падіння рейтингу Януковича.

"Тому гарячі голови, або розумні голови, або компетентні голови в Москві, за словами мого співрозмовника, продумали такий сценарій, який називається умовно "киргизьким", - сказав Рибачук, нагадавши, що недавно в Киргизстані кілька тисяч підготованих, озброєних і радикально налаштованих молодих людей змінили владу в країні. І тепер Киргизстан має намір вступити до Митного союзу, чого хотів домогтися Путін від Україною під час свого останнього візиту до Києва.

За словами Рибачука, згідно з московським сценарієм, після того, як ситуація в України дестабілізується, до влади прийдуть "нові обличчя, більш ліберальні, але повністю контрольовані Москвою".

Підтвердженням існування такого сценарію Рибачук вважає нещодавню заяву лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова про те, що відомий американський мільярдер Джордж Сорос фінансує "північноафриканський сценарій в Україні". Ця тема, за словами Рибачука, вже отримала подальший розвиток в устах одного зі спікерів Партії регіонів Михайла Чечетова.

"За день після того, як ні з чим закінчився візит Путіна в Україні чомусь з'являється заява пана Єфремова. Зрозуміло, що хтось подав йому цю інформацію. Пан Чечетов, очевидно, продовжує цю тему далі .... А в цей час, на мою думку, починає реалізовуватися зовсім інший проект. Проект дестабілізації України з метою перетворення України на щось схоже на Киргизію", - сказав Рибачук.

Він запропонував подивитися за подальшим розвитком подій: "Адже ми знаємо, хто очолює Службу безпеки України. Під чиїм впливом знаходиться керівництво СБУ. Ми знаємо, хто такий пан Шувалов і ким формується інформаційна політика не тільки каналу "Інтер", але і Першого національного ... За інформаційну політику в уряді відповідає Андрій Деркач - людина, яка має відоме минуле".

Як повідомлялось, в Партії регіонів заявляють, що Україна більше не йтиме на поводі Російської Федерації або Європейського Союзу. "Вчорашній візит показав, що, нарешті, Україна почала переважно думати про свої проблеми, а не про імідж чужих держав. Ми дали свою оцінку пропозиціям по Митному союзу (МС), і ведемо переговори щодо Зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом", - підкреслив нардеп Олег Надоша.

"Сьогодні первинне завдання для української влади - економічні вигоди для нашої країни. Доти, поки український інтерес не буде остаточно захищений і затверджений на переговорах із Заходом і Сходом, ніяких рішень прийнято не буде", - підбив підсумки Надоша.

Одночасний вступ України до Митного союзу і створення зони вільної торгівлі з ЄС неможливий.

Про це заявив президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу на брифінгу після переговорів з президентом України Віктором Януковичем.

"Неможливо інтегруватися до Митного союзу і в той же час мати поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС", - сказав він.

У той же час президент Єврокомісії допускає можливість існування інструментів співробітництва України з Митним союзом.

"Звичайно ж, для України було б дуже складно вести переговори з поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ з ЄС, якщо б вона приєдналася до Митного союзу країн, які не мають преференційних торговельних угод з ЄС", - заявив Баррозу.

За його словами, Україна має право підписувати такі торгові угоди, які відповідають її економічним інтересам і пріоритетам.

У свою чергу Янукович заявив, що співпраця України з Митним союзом не буде перешкоджати створенню зони вільної торгівлі з ЄС, а в майбутньому зможе сприяти євроінтеграційним процесам на євроазійському просторі.

"Переконаний, що це (створення механізмів співпраці України з Митним союзом) не тільки не буде перешкоджати створенню ЗВТ з ЄС, а в майбутньому сприятиме євроінтеграційним процесам на євроазійському просторі", - сказав він.

У той же час Янукович зазначив, що Україна має стратегічний план інтеграції до ЄС, і цей план підкріплений законом України про засади внутрішньої і зовнішньої політики.

"Але світ не стоїть на місці. І ті зміни, які відбуваються у наших сусідів, створення Митного союзу між Росією, Казахстаном і Білоруссю, вони змушують нас з цим рахуватися і ми повинні створювати механізми співпраці з цим Митним союзом. Тому ми це обов'язково будемо робити", - зазначив президент.

Тетяна Силіна «Дзеркало тижня. Україна» №13, 08 Квітень 2011, 21:00

До нас їде Путін. Під прикриттям Валентини Терешкової. Але відвідини космічної виставки в «Мистецькому Арсеналі» та спільне святкування з українськими колегами Дня космонавтики — не головна мета його візиту. Основне завдання російського прем’єра — взяти в полон Віктора Януковича і схилити до союзу. Митного.
Навіщо Україна Москві?

На початку березня перший віце-прем’єр РФ Ігор Шувалов повідомив: «Росія визначилася: створення Митного союзу і Єдиного економічного простору є тепер для нас базовою цінністю». Ідея реанімації проекту восьмирічної давності про створення Євразійського союзу — на образ і подобу союзу Європейського — всерйоз опанувала уми російських керівників. Митний союз, а потім ЄЕП мають стати першим етапом у чергових планах Росії відновити й глобально посилити свій вплив на міжнародній арені — як політичній, так і економічній. Росія знову мріє стати «Великою». Без відновлення контролю над Україною це зробити набагато складніше. Без України Євразійський союз неповноцінний, безперспективний і, взагалі-то, не має сенсу. Росії потрібні український ринок і активи, наші газотранспортна система та корисні копалини, земля й хімпідприємства, авіа- і ракетно-космічна промисловість, оборонка й атомна енергетика, їй потрібні наші зерно та порти, і абсолютно ні до чого конкуренти на світових ринках. Широко розрекламована «модернізація» Росії в нас сьогодні відчувається лише як модернізація давнього принципу «поглинай і пануй».

І ще ця ірраціональна туга за Україною... Давно змирившись із розпадом СРСР, росіяни все не можуть «відпустити» Україну — ні умом, ні серцем, ні душею. Вони не визнають, що ми вже стали різними, і не хочуть вірити, що ми йдемо в Європу. Без них. Це прикро. І небезпечно. Для Кремля і Білого дому. Бо в тамтешніх кабінетах чудово розуміють, що інтеграція України в Європейський Союз набагато серйозніше позначиться на Росії, ніж навіть членство нашої країни в НАТО. Бо для ідеологів «Великої Росії» це буде вже не тільки геополітична, а ще й геоекономічна втрата. Успішна інтеграція України з ЄС значно небезпечніша для московських правителів, ніж «кольорові революції». Бо в такому разі поблизу російських кордонів стане набагато більше демократії і прозорих правил гри ринкової економіки, з плодами яких будь-який росіянин зможе ознайомитися не в Парижі, Берліні, Варшаві чи Вільнюсі, а в такій рідній і близькій Україні, у таких знайомих Києві, Харкові, Львові чи Донецьку...

У принципі, в Києві завжди розуміли, що спокійно до євроінтеграції України Росія ставиться до пори до часу — поки не повірить у її реальність. Ну ось, тепер, здається, повірила. Попри всі складнощі та перипетії переговорного процесу з ЄС, Україна наблизилася до фінішної прямої перед укладенням угоди з Євросоюзом про асоціацію. І зупинити її Москва заповзялася за будь-яку ціну. Відома фраза «немає такої ціни, якої Росія не заплатила б за Україну» набуває конкретного смислу. Тим більше що тепер Росія може собі це дозволити. Виникнення наполеонівських планів у росіян завжди збігається в часі або зі зростанням цін на нафту, або з виборами президента. Україну спіткала рідкісна «удача»: сьогодні наявні обидва каталізатори інтеграційних намірів Москви. Після обвалу 2008 р., нестійкої динаміки 2009-го торік ціни на нафту пішли вгору, а останні події на Близькому Сході та в Північній Африці роздули їх, на радість нашій східній сусідці. Тепер її справді ціна не спинить: у змаганні Путіна з Медведєвим за Україну — запорука перемоги в жорсткому спарингу за Росію.

Правда, поки що не зрозуміло, як ідея закритого й консервативного Митного союзу узгоджується з гучно озвученими намірами Медведєва модернізувати Росію. Але російський президент, зауважте, про МС і ЄЕП, крім ритуальних речей, нічого й не каже. Цей грандіозний проект — путінський. І обіцянки батога та пряника для України сьогодні лунають із вуст російського прем’єра та його підлеглих.
Пряник на кінчику батога

Арсенал «страшилок» і «заманух» майже не модернізований із 2003 року: від загроз торгових воєн — до обіцянок дешевих енергоносіїв, від розповідей про байдужий і егоїстичний Євросоюз, в якому Україну «ніхто не чекає», — до нагадувань про слов’янську єдність та братерську дружбу.

Вісім років тому нас переконували відкликати вже підписані з деякими країнами «невигідні» протоколи про приєднання до СОТ і ледь не зірвали підписання ключового з них — із ЄС. Сьогодні вустами секретаря МС Сергія Глазьєва нам розповідають про «згубний» досвід участі України в СОТ, «дискримінаційні та принизливі» умови Євросоюзу в процесі підготовки угоди про зону вільної торгівлі. У неї, виявляється, нашу країну запрошують «як сировинну периферію, резервуар дешевих торгових ресурсів». Економічного сенсу участі в такій ЗВТ, на думку росіян, для України немає жодного. І.Шувалов запевняє: «Єдиний економічний простір дасть Україні набагато більше, ніж зона вільної торгівлі з ЄС». Ще напередодні березневого візиту російського віце-прем’єра в Київ тамтешні економісти-прогнозисти вже підрахували, що в далекосяжній перспективі «після вступу в Єдиний економічний простір загальний плюс України в торговому балансі може становити приблизно 5 млрд. дол.». Але чим ближче візит Путіна, тим щедріші обіцянки.

Минулого четверга С.Глазьєв пообіцяв Україні «поліпшення умов торгівлі на 10 млрд. дол., що дозволить повністю закрити дефіцит платіжного балансу». Взяв участь у «артпідготовці» візиту Путіна і «Газпром»: «Україна могла б заощаджувати майже 8 млрд. дол. на рік на газі, якби вступила до Митного союзу», — заявив того самого дня заступник голови правління «Газпрому» В.Голубєв.

Замість того, щоб тупцювати роками в принизливій довгій черзі в Євросоюз, — ласкаво просимо до нас, наполегливо твердять із Москви, примушуючи українців з острахом замислитися: чому ж перед ЄС товпиться стільки охочих туди потрапити, незважаючи на величезну кількість суворих умов членства, а в МС і ЄЕП заманюють надзвичайно щедрими обіцянками й заганяють погрозами? Почитайте білоруську пресу за останні кілька років: згоді Лукашенка на підписання всіх документів щодо МС та ЄЕП передували газові, нафтові, молочні війни і фільми про бацьку на НТВ.

Нас уже теж попередили. Путін пригрозив «почати вибудовувати кордон», щоб Росію не завалили товарами з України. А уповноважений Кабінету міністрів зі співробітництва з РФ, країнами СНД і Євразійського економічного співтовариства Валерій Мунтіян у яскравому інтерв’ю «Коммерсанту-Украина» окреслив і «підводну частину айсберга», на яку ризикує напоротися Україна у разі відмови ввійти до Митного союзу: «це робота спецслужб, питання безпеки, торгові війни, які переходять у гарячі. А кому потрібна нова газова війна?» Добрий розчин для скріплення братнього союзу, нічого не скажеш.

Усі останні роки Київ використовував, здавалося б, залізобетонний аргумент: Україна — член СОТ, Росія&Ko — ні, ми граємо за правилами Світової організації, ви — за іншими, вступайте до СОТ, тоді й поговоримо про можливості інтеграції. Але в Москві бачать мету і не помічають перешкод. Наші джерела розповідають, що під час березневого візиту до Києва І.Шувалова росіяни договорилися до того, що майже прямо запропонували Україні відмовитися від членства в СОТ. Мовляв, виходьте, ми вам втрати компенсуємо, а потім спільно, на вигідніших умовах, про які домовиться Росія, вступимо в цю торговельну організацію. Публічно ж минулого тижня прозвучала трохи інша пропозиція. С.Глазьєв заявив, що у разі приєднання України до Митного союзу той може піти на «певне зниження» імпортних мит на низку товарів. Тобто МС не має наміру опускати свої мита до рівня українських. Отже, у разі приєднання нашої країни до трійки Росії, Білорусі та Казахстану Україні, яка підніме імпортні мита майже вдвічі, пред’являть претензії держави, котрі зазнають збитків внаслідок зміни нашою країною умов торгівлі.
В.Мунтіян навіть назвав імовірну суму — 1,9 млрд. дол. І розповів, як росіяни можуть компенсувати Україні втрати: знизити ціну на газ до внутрішньоросійського рівня, скасувати експортне мито на нафту і знизити транспортні, зокрема залізничні, тарифи. Крім того, «ми очікуємо зростання кооперації, що дасть „величезний ефект“. Ці ж таки московські „пряники“ перелічували нам і інші джерела з української виконавчої влади. А ще — розповідали про надзвичайну стурбованість російських візитерів із приводу стрімкого зростання цін в Україні та соціальної напруженості, тяжких умов МВФ та необхідності підвищувати пенсійний вік і тарифи на комуналку. Кажуть, «передова група Путіна» висловлювала Віктору Януковичу і його команді не тільки велике співчуття, а й готовність підставити у скрутну для них хвилину потужне російське плече: входження України у МС та перелічені вище значні бонуси допоможуть стабілізувати економіку, нагодувати й заспокоїти «піпл» і, як наслідок, зберегти владу. «Вам потрібні гроші на проведення соціальної політики? Потрібно погасити протестні настрої підвищенням пенсій та зарплат? То заходьте!»

І, доки президент думу думає, спробуймо розібратися, чи треба Україні боятися загроз Росії і чи може вона дозволити собі спокуситися на її «пряники».
Навіщо нам задкувати вперед?

Почнемо з того, що входження України в Митний союз суперечить її Конституції. Про що неодноразово йшлося на різних рівнях, починаючи з 2003 р. (з нагоди актуалізації теми ми спеціально повернемося до правового аспекту цієї проблеми в наступному номері).

Стосовно виходу України із СОТ можна сказати одне: це було б повним безумством. Таких прецедентів в історії зазначеної організації не було. Отже, цієї пропозиції ніхто в Києві всерйоз не сприймає. Звісно, її можна було б розцінити як несмішний жарт, якби була вона висловлена не росіянами. Тому, про всяк випадок, ми звернулися по коментар до заступника міністра економіки, глави української делегації на переговорах із ЄС щодо ЗВТ Валерія Пятницького, поцікавившись його думкою з приводу гіпотетичної повторної епопеї вступу України до СОТ, але вже «на вигідніших умовах».

«Вигідніших — для кого? Для російської сторони? — відразу уточнив наш співрозмовник. — Якщо ми вийдемо із СОТ, назад дорога не буде простою. По завершенні певної процедури, яку треба буде виконати після подачі заявки про вихід, для України припиниться застосування загального режиму найбільшого сприяння з боку країн—членів СОТ. Так, у нас є торгово-економічні угоди з різними державами, але, як правило, вони складаються з півтора десятка статей лозунгового характеру про те, що ми домовилися торгувати в режимі найбільшого сприяння, що означає застосування мит відповідним чином. І все. Далі перед нашою країною в них немає жодних зобов’язань. Тепер запитання: хто вступає до СОТ — Росія чи Митний союз? На сьогодні МС не веде переговорів із СОТ. Переговори веде конкретна країна — Росія. І я не виключаю, що станеться така подія, як вступ Росії до СОТ. Можна припустити, яким чином до окремої держави потім «доточуватимуться» інші. Оскільки вступить не МС як окрема митна територія, а конкретна країна. Після цього починаємо вступати ми. Перше, що нам кажуть росіяни: ви мусите прийняти всі умови, на яких вступали ми, — змінити мита, прийняти квоти. Вони домовилися, наприклад, про свинину — 200 тис.т, і ми це приймаємо, вони вирішили щодо птиці — мільйон тонн, і ми туди ж. З усім погоджуємося. Але ж ці домовленості відповідають потребам, попиту на ринку Росії! А потім на переговори приходять інші країни, які кажуть: звісно, добре, що ви прийняли умови росіян, але в нас є й свої умови. І вийде, що Росія успішно буде членом СОТ, а решта членів МС безуспішно вступатимуть».

Але і в тому випадку, якщо Україна ввійде в Митний союз, залишаючись членом СОТ, проблеми виникнуть колосальні, адже після прийняття єдиного митного тарифу МС їй доведеться роками вести нові переговори з усіма членами Організації, які зазнають через неї втрат, і задовольняти їхні претензії. Причому загальна сума останніх може значно перевищити ті 1,9 млрд. дол., про які казав В.Мунтіян. Представники профільних українських інституцій, які проводили підрахунки, називали нам інші суми — від 4 млрд. до 6 млрд. дол. Обіцянки ж росіян компенсувати наші втрати надто вже розпливчасті...

Ще донедавна російське керівництво стверджувало: європейська інтеграція України не суперечить інтересам Росії. Тепер Путін загрожує ввести якісь «кордони».

«Але ж сьогодні, коли в нас є угода про ЗВТ з Росією, кордон і так існує: здійснюються митний, ветеринарний, санітарний, радіологічний — усі форми контролю, — дивується В.Пятницький. — Єдине, що відбувається, — це звільнення від мита.

На той випадок, якщо країни вирішують вилучити якісь товари з режиму вільної торгівлі, — вони підписують протокол і вилучають той або інший товар. Зберігаючи всі інші форми контролю. Якщо Росія хоче вступати до СОТ, вона повинна всі свої правила, норми та вимоги, зокрема й контроль на кордоні, привести у відповідність до вимог цієї організації.

Якщо ж збільшиться кількість вилучень, так, це зле, особливо якщо це будуть товари, важливі з погляду нашого експорту в РФ. З іншого боку, у рамках угоди про ЗВТ із ЄС передбачається, що з цілого ряду товарів, насамперед аграрних, ми підвищуватимемо рівень безпеки та якості цієї продукції. І в остаточному підсумку — її конкурентоспроможності. Далі це буде вже вибір наших європейських або російських споживачів: чи хочуть вони бачити якісну і безпечну продукцію з України на ринку ЄС або РФ? Світова тенденція така: дефіцит аграрної продукції зростає. І завтра за неї, напевно, взагалі боротимуться. Тому в мене є великі сумніви, чи варто нам переживати, що Росія закриє нашим аграріям свій ринок.

Коли говорити про труби і метал — так, Росія вживає захисних заходів. Але якщо партнер серйозно налаштований на те, щоб продемонструвати свою дружелюбність, бажання допомогти, то куди простіше — хай зніме обмеження щодо труб, покаже, що його дружні наміри серйозні. Якщо обмеження, до яких вдаються сьогодні окремі країни, буде знято в рамках МС, це стане свідченням, що зазначений Союз іде принаймні шляхом поважання базових норм СОТ. Тому що 24-та стаття ГАТТ передбачає для преференційних угод — зон вільної торгівлі, митних союзів, що умови торгівлі з третіми країнами не повинні погіршитися в результаті створення такого МС або такої ЗВТ. І якщо країни Митного союзу, як стверджується, йдуть шляхом дотримання правил СОТ, то умови нашої торгівлі не повинні погіршитися».

Що ж стосується обіцяного різними російськими спікерами неймовірного розквіту торгівлі у разі вступу України до МС, то думка представника українського Мінекономіки така: «З країнами цього МС — Росією, Білоруссю і Казахстаном — у нас діють двосторонні угоди про вільну торгівлю з мінімальними вилученнями. Якщо ми перейдемо в режим Митного союзу, зазначені вилучення зникнуть, але це мало що дасть у плані збільшення торгівлі», — вважає В.Пятницький.

До речі, наведемо кілька промовистих цифр. За даними Національного статистичного комітету Білорусі, у 2010 р. товарооборот між РБ і РФ становив 118,9% від аналогічного показника за 2009 р. А Україна, за даними вітчизняної митниці, у 2010 р. наростила товарооборот із Росією до 153,1%, порівняно з 2009 р., що перевищує показники зростання як російсько-білоруського, так і російсько-казахстанського товарообороту, який збільшився в 1,3 разу. Підкреслюємо, досягти такого успіху в торгівлі Україні вдалося не будучи членом МС.
Союз на газових ногах

Мільярдні суми, якими розмахують росіяни, сподіваючись затягти Україну в Митний союз, насправді взято зі стелі, стверджують усі наші компетентні співрозмовники з міністерств і відомств, які беруть участь в обговоренні наслідків такого кроку для нашої країни. Насправді ніяких глибоких і комплексних досліджень та професійних розрахунків з урахуванням усіх чинників і залученням бізнесу проведено не було — ні в Росії, ні в нас. Ще під час минулої єепівської епопеї один з високопоставлених українських учасників тодішнього «руху опору» зауважив: «Абсурдно підраховувати економічні вигоди або втрати для держави від її власного зникнення як держави».

Так, напевно, якихось швидких, але дуже короткочасних вигод Україна чи, швидше, її можновладці, від вступу в МС домогтися зможуть. Але якщо поглянути трохи далі наступних виборів, якщо подумати про майбутнє країни, то входження в Митний союз — це глухий кут. Цивілізаційний. Хтось з російських колег написав дуже влучно: «Три картонні диктатори, три налякані людинки створюють свою заповідну Міні-СОТ, сподіваючись назавжди втекти від історії. Митний союз — останній прихисток радянської ментальності, нерозумно задуманий і погано виконаний».

Як можна намагатися переконати українців, що інтеграція в Європейський Союз розвинених демократичних країн з обсягом економіки в 15 трлн. дол. і споживчим ринком у 500 млн. людей з високою купівельною спроможністю може бути менш вигідною для України, ніж інтеграція в Митний союз трьох авторитарних пострадянських держав з обсягом економіки в десять разів меншим — 1,5 трлн. дол. і ринком у 170 млн. споживачів з набагато нижчою купівельною спроможністю? ЄС існує давно і довів свою життєздатність. МС ледь зліпили, і майбутнє його дуже туманне. Так, у Євросоюзу сьогодні багато проблем, але в Росії, Білорусі і Казахстану їх непорівнянно більше.

Вступ України в Митний союз — це консервація відсталості, неефективності виробництва та енергозалежності, переконані багато українських і західних експертів.

«Вищі імпортні тарифи в МС означають, що Україна (в разі вступу) отримає вищу вартість імпорту та зміни в регіональних торгових потоках на користь Росії, Білорусі і Казахстану, що може призвести до відхилень торгівлі. Зважаючи на те, що ЄС є великим постачальником інвестиційних товарів і товарів тривалого використання, дорожчий імпорт з ЄС спричинить уповільнення темпів модернізації і перешкоджатиме довгостроковому економічному розвитку», — пишуть у своїй праці «Торгова політика України: стратегічні аспекти і необхідні кроки» експерти Інституту економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД) та Німецької консультативної групи. У тому самому переконаний і голова правління ІЕД Ігор Бураковський: «Після вступу в Митний союз нам не варто очікувати припливу західних капіталів і технологій, — сказав він у коментарі DT.UA. — А без них модернізація українських виробничих потужностей принципово неможлива в прийнятні історичні строки». На Росію ж, упевнений експерт, Україна покладатися в цьому питанні не може: «У кризовий 2008 р. стабфонди Росії були вичерпані, тому на її гроші в нашій модернізації розраховувати не варто». У країнах МС низька реальна конкуренція, зате високий рівень монополізму, а значний рівень протекціонізму в МС не може стимулювати зростання виробництва. Інноваційні ж моделі розвитку, пояснює І.Бураковський, з’явилися в умовах жорсткої конкуренції як результат боротьби за виживання. У країнах МС конкуренція керована, і успіх бізнесу залежить від близькості його власника до влади.

Євросоюз пропонує нам безпрецедентну в його історії поглиблену і всеосяжну зону торгівлі, Митний союз — поки що лише торгівлю товарами та дешевими енергоносіями.

«У нашій угоді з ЄС урегулюється навіть питання держзакупівель, — розповідає В.Пятницький. — Там також є розділ «Сталий розвиток», який стосується охорони навколишнього середовища і соціальних питань. Нині Митний союз не охоплює того спектру, який покривається угодою про ЗВТ з ЄС. На сьогодні незрозуміло, що відбуватиметься в МС навіть з послугами, не кажучи вже про інші питання. Мені здається, що нам важливіше пройти школу угоди з ЄС, і після цього можна буде робити якийсь більш свідомий вибір. Ми опинимося перед вибором: або один митний союз, або інший. ЄС існує вже досить довго, МС «трьох» щойно створено, і ми повинні подивитися, наскільки він успішний. Якщо єдине, що його зміцнює, це ціна на енергоносії, то що буде після того, як дешеві енергоносії закінчаться?».

І чи будуть вони взагалі?

Приклад Білорусі в цьому плані дуже показовий. Будучи членом Союзної держави РБ і РФ, ратифікувавши всі документи щодо МС і ЄЕП, Білорусь так і не домоглася від Росії внутрішньоросійських цін на газ. Більше того, у першому кварталі поточного року вона отримувала блакитне паливо за вищою ціною, ніж у 2010 р. — 223 дол. за тис. кубометрів. Вигоди від того, що Росія пішла на скасування експортного мита на нафту, за що так відчайдушно боровся О.Лукашенко, теж дуже сумнівні. Адже Мінськ перераховує експортне мито на нафтопродукти, вироблені з російської сировини, у бюджет РФ. Більше того, білоруські імпортери нафти з початку 2011 р. змушені виплачувати російським постачальникам додаткову премію, яка становила в січні 46 дол. за тонну, а в лютому — 73 дол. Розмір премії залежить від обсягів поставок — чим більший обсяг, тим менша премія. Тобто Білорусі треба брати якнайбільше російської нафти, тоді кожна тонна буде дешевшою. Очевидно, що Росія прямо зацікавлена в тому, щоб продавати в РБ якнайбільше чорного золота, там його переробляти і отримувати гроші у власний бюджет. Суть проекту безмитних поставок російської нафти, вважають незалежні білоруські експерти, саме в тому, щоб зберегти для Росії білоруський ринок, відрізати Білорусь від альтернативних джерел і максимально прив’язати її енергетично та геополітично до російських поставок. Хтось сумнівається, що у випадку з нашою країною буде інакше?

Скільки можна говорити й писати про те, що дешеві енергоносії не потрібні Україні? Під час першої єепіади тодішній міністр економіки В.Хорошковський, нині глава СБУ, назвав дешеві енергоносії «злочином перед майбутніми поколіннями». Що змінилося за вісім років? У своєму щорічному посланні В.Янукович нарікав на те, що «рівень енергоємності ВВП України досі перевищує середні показники в СНД і майже втричі — економічно розвинених країн світу». «Це одна з головних причин нашої залежності від імпорту енергоносіїв у невиправдано великих обсягах», — вважає президент. Але що зроблено нинішнім урядом за рік у сфері енергозбереження та підвищення енергоефективності? Запитання риторичне. Експерти хором кричать: дешеві енергоносії подовжать енергетичну залежність країни, не дадуть провести реформи у сфері енергозбереження та диверсифікації джерел енергоресурсів, зроблять нашу економіку менш конкурентоспроможною в довгостроковій перспективі.

Хтось в Україні, як і раніше, мріє про дешевий газ за внутрішньоросійськими цінами? Але в Росії до 2014 року вирішено перейти на принцип рівнодохідності і вирівняти рівень внутрішніх та експортних цін. Крім того, любителі дешевого газу дуже ймовірно матимуть проблеми на зовнішніх ринках.

«При виході з тим чи іншим товаром, який містить істотну частку дешевих енергоресурсів, на третіх ринках ви поруште умови конкуренції, — попереджає В.Пятницький. — І тоді можете стати об’єктом розслідувань — антидемпінгових або компенсаційних. Отриманий вами виграш буде цілком нівельований застосуванням проти вас тих чи інших захисних заходів. Увесь час жити на вулкані, отримуючи ресурс, який сьогодні дешевий, а завтра може бути за світовою ціною, і при цьому бути постійним об’єктом застосування захисних заходів? Напевно, це один з варіантів розвитку подій, якщо основним сенсом участі в Митному союзі є тимчасове отримання вигоди від більш дешевого ресурсу у вигляді нафти чи газу».

Припустімо, росіяни можуть на якийсь час знизити для нашої країни ціну на газ до внутрішньоросійського рівня. Але як довго це триватиме? І чи буде входження України в МС єдиною жертвою, яку доведеться за це принести?

Без злиття Нафтогазу з Газпромом російський монополіст на зниження ціни не піде, упевнений директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар. За прикладом з Білтрансгазом (за який Лукашенкові хотілося отримати 17 млрд. дол., але потім довелося задовольнятися 2,5 млрд. дол. за 50%), Нафтогаз оцінять дуже низько, відсотків у п’ять від вартості Газпрому, прогнозує експерт, а потім на цю суму росіяни можуть поставляти в Україну дешевий газ приблизно років два-два з половиною. А, може, й менше — хто знає, що ще може трапитися на світовому ринку?

Однак без злиття Нафтогазу з Газпромом, акцентує М.Гончар, на дешевий газ розраховувати не варто навіть у рамках Митного союзу. Тому що НАК для російського монополіста — це можливість маніпулювати внутрішньоукраїнськими цінами на газ, «золотий ключик» до активів українського олігархату. Тому дешевий газ може обійтися надто дорого не тільки Україні як державі, а й окремим її не найбіднішим громадянам, для яких, можливо, суверенітет країни не така вже й велика цінність, але які навряд чи хочуть, щоб хтось великий і сильний заліз у їхню власну кишеню.
Напередодні

Не треба себе обманювати: Митний союз та ЄЕП — це не рівноправний союз його учасників, у якому можливості для розвитку отримує кожен. Це в ЄС позиції сильних партнерів завжди можуть бути врівноважені думкою багатьох менш впливових країн. Ні Німеччина, ні Франція не мають можливості протиснути в Євросоюзі рішення, вигідне виключно їм. Проте МС — це геополітичний і геоекономічний проект Росії. У ньому 57 голосів належать РФ, а Білорусі і Казахстану — по 21 (при тому, що рішення ухвалюється двома третинами голосів). У ньому за основу Єдиного митного тарифу було взято 92% російських імпортних мит. У ньому Росія отримує 87,97% увізних митних зборів, а Казахстан і Білорусь — 7,33% і 4,7%. У ньому, всупереч обіцянкам спільного походу, до СОТ готується вступати тільки Росія. Продовжити?

Невже «всього лише» поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС можна проміняти на «повноправне» членство в такому Митному союзі?

Євросоюз знову спантеличено знизує плечима: справа ваша, ми нав’язуватися не будемо. Але вкотре разом з Єврокомісією нагадали: Україна може укладати будь-які торгові угоди відповідно до її економічних пріоритетів, але її приєднання до Митного союзу з країнами, які не лібералізували своєї торгівлі з ЄС і в яких застосовуються загальні митні тарифи, унеможливить переговори з ЄС про зону вільної торгівлі.

Офіційно Київ сьогодні говорить дуже чітко: співробітництво України з Митним союзом не суперечитиме курсу на членство в ЄС.

«Вже цього року ми прагнемо шляхом компромісу усунути розбіжності в позиціях і вийти на остаточне підписання Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі», — заявив у четвер президент Янукович, виступаючи із щорічним посланням з трибуни парламенту.

«МЗС України працює над тим, щоб донести до всіх наших зарубіжних партнерів зміст щорічного послання президента Віктора Януковича до Верховної Ради. Розраховуємо, що наші партнери, особливо в ЄС, дуже уважно поставляться до чітко окреслених президентом України пріоритетів. І це поставить крапку в абсолютно необгрунтованій дискусії, яка розгорнулася в останні дні, про нібито можливе відхилення України від євроінтеграційного курсу», — повідомив у коментарі «Інтерфаксу-Україна» директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин.

Неофіційно наші співрозмовники з високих кабінетів у різних органах влади також переконують: Україна таки підпише угоду з ЄС, а Митний союз залишиться партнером. Але визнають: часи стають дедалі складнішими, а росіяни більш жорсткими. У грудні вибори в Думу, а отже, Москві час визначатися, хто в Росії буде найголовнішим. Україна перетворюється на одне з головних полів бойових дій у битві між Путіним і Медведєвим. Уникнути цього ми ніяк не зможемо. Більше того, Росія як партнер нам справді потрібна об’єктивно. Тому замість членства України в МС їй треба обов’язково щось запропонувати, наприклад якесь «особливе», «пріоритетне» або — нехай — навіть «стратегічне» (шкода чи що?) співробітництво з Митним союзом.

Оптимальною для України, кажуть наші співрозмовники, як експерти, так і представники влади, могла б стати одна угода про зону вільної торгівлі між Україною і Митним союзом замість трьох нині діючих двосторонніх документів про ЗВТ з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Чи погодиться на це Росія — велике питання.

Тому в надрах деяких українських інституцій було придумано ще один варіант — формула «3+1», про яку згадав у посланні президент. Що це за «пакетна угода», всі поки що губляться в здогадах. Наскільки глибоко опрацьована запропонована формула — теж питання. Наші джерела з адміністрації президента, знайомі з суттю нового формату, пояснюють, що він міг би містити в собі, зокрема, секторальні угоди про вільну торгівлю, створення «вільних експортних зон», реалізацію спільних програм розвитку інфраструктури і транзитних коридорів, уніфікацію тарифів і правил транспортних перевезень, спільну модернізацію системи держстандартів за європейськими зразками, розробку і впровадження механізмів підвищення ефективності співробітництва митних і податкових органів, створення спільного ринку освітніх послуг і багато чого іншого.

Докладніший опис формату «3+1», очевидно, презентують особисто Володимиру Путіну.

Про те, наскільки привабливі пропозиції привезе з собою російський прем’єр, які методи психополітичного тиску на українське керівництво застосує, не виключено, ми ніколи не дізнаємося. Сьогодні можна тільки здогадуватися, по яких хворих мозолях українського президента планує потоптатися і на яких тонких струнах Януковича має намір зіграти Путін: це стрімке зростання соціального невдоволення, незговірливість МВФ, нестримна корупція команди, помилки молодості чи всепоглинаюча жага особистої влади.

Наскільки підготовлений до цієї зустрічі Янукович? Наскільки добре усвідомлює всі ризики і розуміє всі наслідки можливого рішення поміняти європейську інтеграцію на євразійську?

Чи готовий він до приголомшливої зовнішньополітичної поразки і радикальної зміни ставлення до себе з боку світових лідерів, з якими було так приємно й престижно зустрічатися? Навряд чи вони захочуть у майбутньому бачити непередбачуваного і непослідовного політика, не спроможного дотримувати слова ні перед виборцями, ні перед зарубіжними партнерами. Чи готовий він обмежити основне коло міжнародного спілкування Путіним (Медведєвим), Назарбаєвим і Лукашенком?

Чи пам’ятає Янукович, що жертви, принесені ним у Харкові на догоду російським колегам, так і не були гідно ними оцінені? Чи знає він приказку «даси палець — усю руку відкусить», чи відчуває, що росіяни претендують уже на весь організм?

Чи усвідомлює президент, що країна, яка щойно почала зростатися, в одну мить може знову розколотися на два непримиренні табори? І замість нествореного ПіСУАРу (Південно-Східна Українська Автономна Республіка) ми цілком можемо отримати ЦЕНЗУРу (Центрально-Західна Українська Республіка).

Чи розуміє він, що українцям так довго твердили про євроінтеграцію, так гордо заявляли про фінішну пряму до асоціації з Євросоюзом, що вони, нарешті, повірили в європейську мрію? А в умовах, коли нічим платити за квартиру і вже майже нічим годувати дітей, відмова від мрії може стати детонатором грандіозного вибуху. І тоді принесена жертва виявиться абсолютно марною. Оскільки те, заради чого вона приносилася — влада, — просто випаде з рук і її підніме хтось інший.

В оточенні президента, включаючи найближче, є люди, спроможні усвідомити і донести до президента всі ці ризики. Бо вони теж ризикують втратити свою частинку влади в цій країні, свої потоки і можливість брати участь у «розпилюванні» — як у разі втрати суверенітету країни, так і народного бунту.

Проте яке рішення зрештою ухвалить В.Янукович (для котрого нині головний ворог — зовсім не Тимошенко, а соціалка, і головна мета — зберегти владу), залежить від того, яка влада потрібна йому сьогодні — реальна, чи він згоден і на бутафорську. І від того, наскільки важливо для нього, ким він запам’ятається нащадкам — державником і реформатором чи дрібним васалом, який позбавив країну незалежності.
Znuasmall

Адреса матеріалу: http://www.dt.ua/articles/79227

Голова Верховної Ради Володимир Литвин і президент Європейського парламенту Єжи Бузек у Страсбурзі обговорили питання лібералізації візового режиму та переговорного процесу про підписання угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі.

Бузек висловив задоволення активізацією співробітництва України з Євросоюзом, зокрема, у питаннях лібералізації візового режиму, а також переговорного процесу щодо підписання угоди про асоціацію та створення ЗВТ, йдеться в повідомленні, опублікованому на сайті Верховної Ради.

За словами президента Європарламенту, до кінця поточного року буде отримано позитивний результат "хоча б у плані підписання угоди про асоціацію". При цьому він високо оцінив розуміння владою України необхідності узгодження дій на шляху інтеграції в європейські структури.

Водночас Бузек зазначив, що виникає питання про можливість приєднання України до Митного союзу. "Без сумніву, це буде вашим рішенням, але ЄС хотів би бути ближчим до України", - сказав він.

У свою чергу, Литвин заявив, що позиція української влади "чітка і зрозуміла – це європейська інтеграція", що ще раз підтвердив Президент України, виступаючи на заходах з нагоди Дня Перемоги. Але це політичний вибір України, зазначив Литвин, тоді як Росія пропонує економічні преференції в рамках Митного союзу.

"Цей рік для України є критично важливим і відповідальним: або дійсно будуть підписані згадані Вами документи, у яких буде зафіксована європейська перспектива України, або політичний ентузіазм значною мірою зменшиться", - висловив думку Литвин.

Нагадаємо, сьогодні, 10 травня Литвин у Страсбурзі бере участь у засіданні Бюро Міжпарламентської асамблеї українського парламенту, сейму Литви, сейму і сенату Польщі.

17.05.2011
Марія Щур

Прага – Україна може вступити до будь-якого торговельного об’єднання за своїм вибором, але при цьому вона має дотримуватися взятих на себе зобов’язань. Або провести переговори про їхню зміну зі 152 країнами-членами Світової Організації Торгівлі, роз’яснює позицію СОТ речник організації Кіт Роквелл. Що з точки зору організації міг би означати можливий вступ України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану?
– У світі існують сотні багатосторонніх та двосторонніх регіональних торговельних угод, про які сторони повідомляють Світову Організацію Торгівлі. Переговори тривають і про створення нових організацій, чиї члени домовляються про пільгові умови торгівлі. Стаття 24 GATT, Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, на якій базується СОТ, дозволяє подібні угоди. Митні союзи за визначенням створюються для того, щоб їхні члени мали певні пільги у торгівлі між собою, але тоді це може вплинути на інтереси інших торгових партнерів. Наприклад, країни, які вступили в Європейський Союз і змінили свої тарифи у відповідності до європейських, мали провести переговори зі своїми партнерами і знайти з ними компромісне рішення.

– Противники вступу України до Митного союзу попереджають, що при вступі в нього Україна вступить до організації, яка має вищий рівень тарифного захисту, ніж той, про який домовлялася Україна при вступі до СОТ.

– Світова організація торгівлі – це свого роду контракт. При вступі до СОТ уряди підписують контракт зі своїми торговельними партнерами. Зараз СОТ нараховує 153 члени, тож Україна має 152 торговельні партнери. Вступаючи до СОТ, Україна домовилася з цими 152 країнами, що її граничний тариф на сільськогосподарську продукцію буде 11%, а на промислову продукцію – 5%. Якщо ви в односторонньому порядку хочете збільшити свої тарифи, то ви можете попросити дозволу у зв’язку з якимись тимчасовими обставинами, скажімо, різким зростанням імпорту. Є й інші обставини, за яких ви можете тимчасово підняти тарифи. Але якщо ви хочете підняти тарифи на постійній основі, то потрібно буде передомовитися про це з своїми торговельними партнерами.

– Тобто, Україні потрібно буде знову сісти за стіл переговорів із 152 країнами?

– Так.

– Деякі російські політики, які запрошують Україну вступити до Митного союзу, пропонують їй вийти зі СОТ і потім вступити в нього разом з Росією в рамках Митного союзу. Які є правила СОТ з цього приводу?

– Такого ще не було, щоб країна покинула СОТ. Для вступу в СОТ потрібен процес переговорів. І він забирає досить багато часу. Росія вступає в СОТ вже протягом 17 років, якщо я не помиляюсь. Нині вона максимально наблизилася до вступу, залишилося вирішити тільки деякі технічні питання. Тож цей факт також потрібно враховувати при ухваленні рішень, бо російські тарифи зміняться після її вступу до СОТ.

– Як би Ви порівняли позитивні та негативні аспекти членства для України в СОТ та в перспективі у Зоні вільної торгівлі з ЄС, про яку зараз говорять як про реальну перспективу, з членством у Митному союзі з Росією, Казахстаном та Білоруссю?

– Членство в СОТ є глобальним зобов’язанням. І це організація, яка задає певні правила і механізми, вона надає можливість у прозорий і передбачуваний спосіб вирішувати торговельні суперечки. Цих можливостей не мають країни, які не є членами організації.

Наприклад, на початку 2000 років Сполучені Штати підняли тарифи на імпорт сталі. Зупинився практично імпорт сталі з усіх країн, крім Канади і Мексики, які є членами північноамериканської зони вільної торгівлі. Тоді орган СОТ, який займається вирішенням торговельних суперечок, виніс рішення, що це було «поспішне рішення» з боку США. Тож Америка мала відкрити свій ринок знову для всіх країн, які були членами СОТ, але для країн, які не були членами організації, таких як Росія, він так і залишився закритим.

Це – лише один приклад, як правила, про які країни домовляються при вступі, залишаються чинними, незалежно від впливу країни в світі. Для України, яка експортує сталь, зерно і багато інших сільськогосподарських продуктів, це є важлива запорука стабільності експорту.

Президент Росії Дмитро Медведєв заявив сьогодні, 18 травня, що Україна повинна вибирати між євроінтеграцією і створенням зони вільної торгівлі з Росією, Білоруссю і Казахстаном в рамках Митного союзу.

"Мене не бентежить євроінтеграція України, - заявив глава російської держави під час прес-коференції в Москві. - Ви самостійна держава. Хочете - йдіть до ЄС, якщо вас там чекають".

Однак, як запевнив Медведєв, у тому разі, якщо Україна вибере ЄС, їй буде важко інтегруватися в Єдиний економічний простір і Митний союз. "Не можна сидіти на двох стільцях, - зазначив він. - Або там, або там. Разом не вийде".

Зазначимо, що раніше президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу також назвав неможливим одночасний вступ України до Митного союзу і створення зони вільної торгівлі з ЄС