Вітаю Вас Гість!
Четвер, 28.03.2024, 11:37
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
Сайт    ПОВІДОМИТИ ДРУЗЯМ про  Київський форум УКРАЇНЦІ  [ НОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Київський форум УКРАЇНЦІ » ПОЛІТИКА » Міжнародна політика » Харківський пакт - "кидалово"
Харківський пакт - "кидалово"
nataДата: Субота, 30.04.2011, 20:58 | Повідомлення # 1
Підполковник
Група: Друзья
Повідомлень: 136
Репутація: 12
Статус: Offline
Суднобудівні аспекти «харківського кидалова»...

Через рік після підписання «харківських угод» про продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі в обмін на газову знижку більшість вітчизняних експертів називають їх повним провалом для України. Надана РФ знижка виявилася цілковитою ілюзією, тоді як російський флот залишається неілюзорним чинником політичного впливу в Криму. Але не варто забувати, що крім «дешевого» газу росіяни обіцяли нам ще деякі додаткові бонуси, зокрема, мова йшла про завантаження українських судноверфей замовленнями на ремонт кораблів ЧФ РФ. Напередодні торішньої зустрічі Віктора Януковича і Дмитра Медведєва в Харкові у російських ЗМІ про це писали з посиланням на досить авторитетні джерела, в тому числі і в командуванні російського флоту. Зрозуміло, що на суднобудівних та судноремонтних заводах Севастополя, Миколаєва та Херсона ці заяви сприйняли з величезним ентузіазмом. Проте рік минув, а наші суднобудівники так і не побачили жодного російського корабля на своїх стапелях. Більше того, під час свого візиту до України 18-19 квітня ц.р. міністр оборони РФ Анатолій Сердюков навіть не вважав за свій обов`язок хоча б обнадіяти українських корабелів, замість цього заявив про остаточну відмову Росії від недобудованого крейсера «Україна». Хоча ремонт російських кораблів і не обговорювався в жодному офіційному документі, але він був не останнім чинником у формуванні громадського сприйняття харківських домовленостей. Схоже, що тільки в цьому і полягала реальна цінність російських обіцянок...

Дрейф у «конструктивному» руслі

Наведемо одну із заяв, розтиражованих російськими та українськими ЗМІ на початку квітня 2010 року. «... Ми розраховуємо, що потепління у російсько-українських відносинах може призвести до реалізації ряду проектів на українських стапелях, які колись працювали на Чорноморський флот СРСР», - заявило російському виданню GZT.RU джерело в штабі ВМФ Росії. Пропозиція щодо модернізації ЧФ РФ зусиллями українських суднобудівників висувалася російською стороною і під час переговорів у рамках засідання підкомітету з питань безпеки українсько-російської міждержавної комісії, яка засідала влітку минулого року в Партеніті (Izvestia.ru). Але і в цьому випадку інформаційні посилання були тільки на джерело, близьке до переговорів. Звичайно, це не додає ваги подібним заявам, хоча і дуже зручно, адже з джерела не спитаєш, чому в ЧФ РФ передумали ремонтуватися на українських заводах. Зате спитати можна у міністра оборони України... Як повідомив журналістам 19 квітня вже 2011 Михайло Єжель, в рамках візиту до України А.Сердюкова, дане питання все ж таки обговорювалося. «Це був один із фрагментів нашої зустрічі, ми відвідали два заводи - Севастопольський і завод ім. 61 комунара, ознайомилися з виробничими потужностями. Але поки ми говоримо тільки про перспективу, про те, що ці заводи мають потужності, які дозволяють ремонтувати кораблі Чорноморського флоту РФ», - сказав глава українського оборонного відомства.

Його російський колега на суднобудівну тему взагалі нічого вирішив не говорити. «Це був мій візит у відповідь, багато цікавого ми подивилися, багато питань було обговорено і вважаю, що це непоганий етап роботи між оборонними відомствами України і Росії», - абстрагувався А.Сердюков у розмові з журналістами.

Складається небезпідставне враження, що росіяни просто ігнорують всі українські ініціативи щодо корабельної тематики.

Між тим, екс-міністр-оборони України, народний депутат Олександр Кузьмук вважає, що Україні потрібно наполегливіше пропонувати свої послуги. «Безумовно, ми зацікавлені в ремонті російських кораблів. Необхідно створити такі умови, щоб українські судноремонтні підприємства стали привабливими для Росії », - зазначив О.Кузьмук.

Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко ще більш категоричний у своїх оцінках. «На 10 кілометрах севастопольських причалів стоїть іржаве залізо, яке не дає Севастополю нічого, крім проблем, тоді як демілітаризована бухта Балаклава дійсно розвивається і приносить дохід місту як курортний центр. Всі розмови росіян про те, що ЧФ РФ економічно вигідний для міста, не витримують ніякої критики. А обіцянки ремонтувати свої кораблі на українських заводах - звичайна пропаганда. Можна сказати, що нас в черговий раз обдурили. Перебування російського флоту в Криму не несе ніяких позитивних економічних наслідків ні для Криму, ні для України загалом», - підкреслює В.Огризко.

Крейсер «Україна» - навіть не металобрухт

Але повернемося до міністра оборони РФ, який під час свого недавнього візиту продемонстрував явне небажання обговорювати суднобудівну тему. Чим же іще пояснити категоричну і зовсім несподівану відмову А.Сердюкова спілкуватися з українськими журналістами в Миколаєві. Тут, правда, могла спливти ще одна сумна для нас історія - крейсер «Україна».

Дивно, але в Києві А.Сердюков таки відповів на питання про цей корабель, який ось уже 20 років стоїть у доках Миколаївського суднобудівного заводу ім. 61 комунара. «Поки Російська Федерація не зацікавлена в його (крейсері «Україна») придбанні. У нас немає такого завдання і необхідності. Та й, власне кажучи, державна програма озброєнь вже сформована, і грошей (на крейсер - ред.) там не закладено », - сказав він. І все це після того, як на вищому рівні неодноразово заявлялося, що домовленість про добудову крейсера «Україна» для російського флоту - питання практично вирішене. У травні 2010 року за підсумками зустрічі з Д.Медведєвим В.Янукович повідомив, що РФ візьме участь у добудові крейсера. Практично тоді ж член комітету Держдуми РФ з оборони Михайло Ненашев заявив про те, що "Україна" може увійти до складу ВМФ РФ. Схоже, що тоді у пріоритетах була необхідність підтримувати мажорну тональність в українсько-російських взаєминах, тепер вона залишилася лише у нашого керівництва. 12 квітня ц.р. прем`єр-міністр України Микола Азаров за результатами зустрічі з Володимиром Путіним ще раз підтвердив зацікавленість України в добудові крейсера. Ось тільки у відповідь почув категоричну відмову, озвучену тижнем пізніше А.Сердюковим.

Заради справедливості визнаємо, що вина за крейсер, який іржавіє, багато в чому лежить і на самій Україні. Ще на початку 1990-х будь-якому військовому експерту було зрозуміло, що такий величезний корабель українському флоту не потрібен. Тоді з російської сторони надходили пропозиції обміняти «Україну» на кілька кораблів меншого класу, наприклад на корвети. Але з якихось незрозумілих міркувань деякі з наших флотоводців ще довго продовжували переконувати керівництво країни в необхідності добудови корабля для українських ВМС. Але що тепер робити з «Україною»?

На думку О.Кузьмука, потрібно продовжувати пошуки покупця для крейсера. «Треба шукати, для кого б цей крейсер міг стати привабливим. Одночасно, варто продовжувати його добудову », - вважає О.Кузьмук. А його покупцем він бачить будь-яку країну, яка хоче мати потужний флот у світовому океані.

Як би хотілося розділити позитивізм О.Кузьмука, але думки галузевих експертів не дуже цьому сприяють.

Перший віце-президент Асоціації суднобудівників України «Укрсудпром» Віктор Лисицький вважає, що для крейсера «Україна» є тільки два реальних варіанти. «Перший – перейменувати «Україну», наприклад, у «Санкт-Петербург» і подарувати росіянам, друге - вивести в Чорне море і втопити на великій глибині. Добудувати корабель своїми силами Україна не в змозі, оскільки озброєння, під яке він спроектований, виробляє тільки Росія», - сказав він.

При цьому В.Лисицький відкинув можливість продажу крейсера на металобрухт. «Розрізати такий корабель на металобрухт - це колосальні трудовитрати, які себе не виправдають. Крейсер знаходиться у високому ступені готовності і його демонтаж обійдеться дорожче, ніж саме будівництво», - підкреслив експерт.

Ще раз доводиться констатувати: домігшись від України бажаного, а саме - пролонгації угод щодо ЧФ РФ, росіяни просто забули про свої обіцянки. Але нам забувати про це не варто...

Від кораблебудування до суднобудування

Зачепивши корабельну тематику, було б неправильно обійти стороною суднобудування. Для тих, хто не курсі - військові моряки називають свої плавзасоби виключно кораблями, тоді як їх цивільним колегам доводиться задовольнятися скромним визначенням «судно» - так вже історично склалося. Що ж до цивільного суднобудування, то тут питання залучення російських замовлень є не менш гострим. На думку В.Лисицького, у російському керівництві сформувалася впливова група політиків, які вважають, що у суднобудівній галузі Росія цілком може обійтися без України, і це стосується не стільки військових кораблів, скільки вантажних суден.

«Росіяни оновлюють свій танкерний і транспортний флот де завгодно, але тільки не в Україні. Спроби змінити цю ситуацію робилися українською стороною протягом останніх 5-ти років, але так нічим і не закінчилися. Влітку 2010 року нам заявляли, що українські верфі не отримають замовлення від росіян, в першу чергу тому, що їх власні верфі завантажені тільки на 30%. Але візьмемо, наприклад, новоросійську компанію «Новошип». Вона має свій власний танкерний флот, середній вік танкерів - близько 6-ти років. Тобто, судна побудовані недавно. Однак, якщо подивитися, де вони були побудовані, то виявиться, що це Південна Корея. Судна такого ж типу (300 метрів завдовжки і по 100-150 тисяч тонн водотоннажності) цілком могли бути побудовані на українських суднобудівних заводах «Затока», «Океан» або Чорноморському суднобудівному заводі. Крім того, «Новошип» замовляла судна водотоннажністю 40 тисяч тонн у Хорватії, вони могли б будуватися на Херсонському суднобудівному. Ось така ситуація - росіяни просто вішають нам лапшу на вуха», - зазначив експерт.

У результаті, за словами В.Лисицького, українські судноверфі великих замовлень від Росії не чекають. Водночас, він визнав, що для українських суднобудівників вкрай важливо домогтися зниження податкового тиску з боку держави. «За рахунок цього ми сподіваємося досягти того, аби будівельна вартість судів вписалася в ринкові ціни, що сформувалися під впливом далекосхідних виробників, в першу чергу Південної Кореї. У Податковому кодексі ми змогли вибити ряд пільг для суднобудівних підприємств, зокрема, щодо скорочення термінів відшкодування ПДВ, скасування податку на прибуток та податку на землю. Якщо нам вдасться домогтися скасування імпортного мита для суднобудівників, то вони отримають реальні можливості, щоб перемагати у закордонних тендерах», - переконаний перший віце-президент «Укрсудпрому».

Говорячи про найбільш цікаві для українських суднобудівників ринки, він зазначив, що зараз «Укрсудпром» веде активну роботу з залучення замовників із Близького Сходу. «Я був приємно здивований тим, що зустрічі з судновласниками цих країн проходили в дуже конструктивній обстановці. І хоча поки що жоден контракт не підписаний, але наша асоціація вважає близькосхідний напрям найбільш перспективним для українського суднобудування, оскільки там крім зацікавленості є і гроші », - підкреслив В.Лисицький.

За його словами, близькосхідні замовники виявляють інтерес і до спорудження в Україні бойових кораблів. «Правда, я пояснив представникам зацікавленої сторони, що це дуже складне питання, хоча і його вирішення цілком можливе. За останні місяці у нас було кілька зустрічей на цю тему, але поки йде лише попереднє опрацювання », - додав експерт.

Він вважає, що росіяни роблять велику помилку, відмовляючись від послуг українських суднобудівних підприємств. «Рано чи пізно до нас прийдуть замовники. Якщо ж Росія хоче, аби ми були до них ближче, то нехай дадуть роботу нашим суднобудівникам. Зовсім не важливо, в чиїх руках знаходиться підприємство, якщо воно завантажене замовленнями, то саме той, хто їх дає, по суті, і контролює підприємство », - підкреслив В.Лисицький.

Тут експерт натякає на плани російської Об`єднаної суднобудівної компанії прибрати до рук найбільш цікаві українські активи у суднобудівній галузі. За останній рік у ЗМІ неодноразово повідомляли, що ОСК зацікавлена в покупці миколаївського виробника суднових турбін «Зоря-Машпроект» і феодосійського заводу «Море». Зрозуміло, що якщо ОСК активізує роботу в цьому напрямку, то нам знову почнуть розповідати про завантаження вітчизняного суднобудування російськими замовленнями. У цьому випадку важливо пам`ятати, чого варті такі обіцянки...

Петро Черних (УНІАН)

 
УКРАЇНЕЦЬДата: Понеділок, 02.05.2011, 13:34 | Повідомлення # 2
Генерал-лейтенант
Група: Друзья
Повідомлень: 625
Репутація: 31
Статус: Offline
Газ для населення не подешевшав,а все весь час дорожчає
 
Київський форум УКРАЇНЦІ » ПОЛІТИКА » Міжнародна політика » Харківський пакт - "кидалово"
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: