Юристам вдалося скласти схему тіньового управління столицею, яка, власне, і забезпечила — у всіх сенсах — успіх команди Леоніда Черновецького. «Кожен гвинтик системи відповідав за свою ділянку, — ділиться знаннями один зі співрозмовників DT.UA. - Про „клієнта“, що потрапляє на будь-якому етапі в розробку, сповіщали „центр ухвалення рішень“. В'ячеслав Супруненко — його ключова фігура. Зять Черновецького здійснював глобальний контроль. А також здійснював відсіювання неефективних чиновників-учасників. Земельний кадастр і управління земельних ресурсів були під Супруненком. Євлах — ініціював розгляд потрібних рішень у комісіях, а також внесення питань з голосу, які стали одним з найулюбленіших способів хлопців у вишиванках «вирішувати питання». За Довгим — оперативне проведення рішень в раді. За Черновецьким — підписи під рішеннями Київради».
«Решта відповідальних гвинтиків чітко виконували покладені на них функції, — продовжив джерело. - Включаючи організацію потрібних погоджень та дозволів, а також роботу з депутатами, судами, оцінювачами тощо. Їх фінансову мотивацію у тому числі. Діяли правила підписання рішень і розпоряджень у вигляді прямих вказівок про підписання, умовних позначень на документах або використання спеціальної людини, документи з рук якої підписувалися автоматично. Питання, які стоять „на контролі“, на будь-якому етапі вирішувалися з вражаючою легкістю, що було першочерговим завданням земельного управління та управління комунальної власності. При „збої“ на будь-якій ділянці системи „винні“ суворо каралися. Реєстр „контрольних питань“ був єдиним і обов'язковим для виконання всіма учасниками. Без узгодження «центру прийняття рішень» жодне питання не виносилося на комісію і сесію. Таким чином, відсікалися будь-які спроби домовитися з «клієнтами», минаючи верх».
За словами співрозмовника DT.UA, очевидно, що в столиці діяла юридично грамотне і дуже заповзятливе угруповання. «З чітким розподілом ролей. І часткою. Була задіяна вся вертикаль влади. Прокуратура протестувала. Іноді. Навіть у суді відстоювала свої позиції. Але виграти суди було практично неможливо. 80% вкраденого, за нашою інформацією — продано. Кількість кешу головної столичної Сім'ї може їй дати підставу звернутися до «Форбсу» з гнівним питанням: «А хто такий Ахметов?». Більше того, щодня, вся країна працює на подорожчання активів Києва (читати — Черновецького) та його мандрівну по світу родину. Це реальна національна загроза», — сказав співрозмовник «ДТ».
Як результат, команда Олександра Попова виявилася вельми обмеженою у своїх можливостях. 1 млрд 300 млн грн від приватизації, закладені і в без того скромний бюджет — сьогодні цифра непідйомна. «Продавати ж нічого! - у свою чергу не приховують розчарування люди з Хрещатика, 36. - Міністерство просить 500 квадратів під свою структуру — немає цих квадратів! Національний олімпійський комітет робить заявку на майданчик у 1000 квадратів — немає таких майданчиків! Все, що мало хоч якийсь інвестиційний інтерес, вичищено. Все в оренді, у власності, у користуванні...Залишилися одні околиці. Без комунікацій. Їхні схеми виявилися прості і геніальні».
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Інни Ведерникової «Як грабували Київ. Основні схеми».
Znuasmall