| MKC | Дата: Субота, 19.11.2011, 20:49 | Повідомлення # 1 |
|
Підполковник
Група: Друзья
Повідомлень: 113
Статус: Offline
| Прес-секретар президента США зробив спеціальну заяву з нагоди Дня пам'яті жертв Голодомору в Україні.
Прес-секретар президента США назвав "жахливою трагедією" голод в Україні / Reuters
"У той час як ми відзначаємо 20-у річницю незалежності України, що стала проявом сили духу та рішучості народу України, ми також згадуємо жертви, понесені 75 років тому під час катастрофічного голоду, який отримав назву Голодомор", - йдеться в заяві прес-секретаря Білого Дому.
"Це жахлива трагедія, що сталася в результаті навмисного захоплення врожаю і господарств по всій Україні Сталіним, було одним з найбільших злочинів комунізму", - наголошується в заяві.
За словами прес-секретаря Білого Дому, "сьогодні американці приєднуються до народу України і українців по всьому світу, щоб згадати всіх, хто постраждав і зазнав безглуздої смерті внаслідок голоду, організованого людьми".
"США цінують дружбу між нашими народами і висловлюють свої глибокі співчуття з цього сумного приводу", - заявляє прес-секретар президента США.
Нагадаємо, 26 листопада в День пам'яті жертв голодоморів на території Меморіалу пам'яті жертв голодоморів у Києві за участю керівництва країни, урядовців, інших офіційних осіб, громадськості пройдуть жалобні заходи, зокрема, скорботна хода, покладання квіткових композицій до Меморіалу.
|
| |
| |
| УКРАЇНЕЦЬ | Дата: Субота, 26.11.2011, 12:03 | Повідомлення # 2 |
 Генерал-лейтенант
Група: Друзья
Повідомлень: 625
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| MKC | Дата: Понеділок, 28.11.2011, 11:28 | Повідомлення # 3 |
|
Підполковник
Група: Друзья
Повідомлень: 113
Статус: Offline
| 24.11.2011 11:45 Ірена Карпа, ДУМКА
Коли чуєте «рускій мір» – згадайте Голодомор
Я вже собі уявляю якісь гіпотетичні закиди: “Скільки можна говорити про одне й те ж саме, про Голодомор, все ж було сказано”. Просто є речі, які, начебто, сказано було давно, але, тим не менш, їх треба повторювати для кожного покоління. Так само, як повторюється «не вбий», «не вкради», «не обмани», «живи», «роби іншим так, як хочеш, щоб робили тобі».
Ми от походили із дитиною по залі пам`яті Національного меморіалу жертв Голодомору, просто подивилися наведену статистику: скільки померло діток її віку й іще менших, скільки не народилося, скільки дорослих сильних людей загинуло... Це дуже страшно, якщо не думати статистикою, цифрами, а думати дійсно мірками кожної окремої людини.
Простий дієвий тест на не-байдужість: поставити себе на місце матері чи батька, коли у твоїх дітей силою забирають їжу. Після цього, коли хтось починає говорити про якісь ідеї відновлення імперії, про «рускій мір», про те, що хай би Україна була чиєюсь губернією, – просто згадайте, як це – жити на своїй землі, коли ти не є господарем, коли хтось прийшов і вирішує, що тобі робити. Вирішує: вмираєш ти, чи ні. Коли ти повинен вмирати тільки через те, що ти українець.
Змінити зараз той час уже не можна, можна хіба злитися з приводу того, що українці, занадто миролюбна й покірлива нація, повирішували тоді кожен собі “а, якось воно буде”, а не підняли вила й не понищили тих, хто згодом винищив їх і їхніх дітей, — ярих комсомольців, будівельників свєтлого будущого, виконавців злочинних наказів вождів. Все одно втрачати було нічого... Так от — змінити пізно, а добре памятати, аби не загинути від власної пасивності — ще ні.
Пам’ять повинна бути присутня в кожній новій людині. Як тільки моя донька Кора зможе щось комплексне запам’ятовувати й розуміти, я обов’язково буду їй викладати правдиву історію, тому що, особливо з огляду на те, що відбувається в нашій освіті зараз, не завжди інформація доходить в правильному вигляді.
Амнезія ж загрожує виродженням нації. Зникненням. Якщо в людини немає пам’яті — в неї немає стрижня, про яку ідентичність може йти мова? Ми тоді не народ, а просто біомаса. Дуже сумно, що пересічному українцю насправді байдуже, де йому жити, під царем ходити чи під бандюком, – поки в нього є його ковбаса, його телесеріали і його робота в офісі, йому все одно.
Тож прохання у мене до кожного просте: не будь пересічним. Не будь рабом, памятай, усвідомлюй.
Тому цієї суботи, в День пам`яті жертв Голодомору, я прийду до Національного меморіалу Голодомору і запалю свічку пам`яті.
Ірена Карпа
|
| |
| |
| groza | Дата: Субота, 24.11.2012, 10:06 | Повідомлення # 4 |
 Генерал-лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 704
Статус: Offline
| Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив то в селі пусту комору,
З якої зерна вимели дотла?
Як навіть вариво виймали із печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі,
Із торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чого ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,
Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах...
А кажеш - не було голодомору?
Д.Білоус
|
| |
| |
