| groza | Дата: Неділя, 14.08.2011, 09:50 | Повідомлення # 1 |
 Генерал-лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 704
Статус: Offline
| 12.08.2011 15:00 , Наталія Приходько
«Канівська десятка»
Минулої неділі Олександр Турчинов оголосив від імені партії «Батьківщина» про створення «Всеукраїнського комітету опору».
Уже в понеділок до комітету увійшли ПРП, «Народна самооборона», НРУ, Партія захисників Вітчизни, Європейська партія України, «Громадянська позиція», «Фронт змін», партія «За Україну!» І «Свобода». Десять політичних сил, основні опозиційні сили країни, створили ... Двайт спробуємо розібратися що вони створили і навіщо?
Перше, що кидається в очі - абсолютно нетипова для політики форма створення комітету: про це просто повідомили ЗМІ. Без спільної прес-конференції та обов'язкового в таких випадках фото тримаються за руки лідерів. І це не недогляд піарників «Батьківщини», це просто означає, що лідери зазначених партій, можливо, і не збиралися разом на етапі створення. Насмілюсь також припустити, що бравурне заяву Сергія Соболєва про те, що всі лідери партій, що увійшли до Комітету опору, збиралися разом і виробили якийсь план дій, - не більше, ніж гарна міна при поганій грі.
Хоча поспіх Олександра Турчинова співтовариші можна зрозуміти: не Промовляй вони в неділю про створення свого Комітету, в понеділок вже їм довелося б приєднуватися до аналогічної структурі, створеній іншими. Теж опозиціонерами, але при цьому вельми чуйними до побажань людини, яку небезпідставно підозрюють у диригуванні справи Тимошенко - Дмитра Фірташа.
І це зовсім не дозвільні фантазії - подібні технології не раз були реалізовані в Україну. Досить згадати славну «канівську четвірку», яка була створена за участю штабу Леоніда Кучми з цілком зрозумілими завданнями - послабити опозиційних кандидатів, не дозволити їм домовитися по-справжньому напередодні першого туру. Що в підсумку вивело в другій найзручнішого для Леоніда Кучми спаринг-партнера.
Будь подібна технологія реалізована зараз - під патронатом Дмитра Фірташа - об'єднані опозиціонери, зрозуміло, не припинили б вимагати звільнення Тимошенко. Впевнена: і критикувати владу не стали б менш агресивно. Ось тільки конструктиву, позитивної програми дій від них би не дочекалися. І, дозволю собі припустити, головною метою об'єднання стало б «підготовка до успішної участі в парламентських виборах 2012 року». Тобто, те, чого і треба Банковій - ослаблення градуси конфлікту і перенесення його кульмінації на рік.
Але той факт, що «Всеукраїнський комітет опору» створений БЮТом, зовсім не означає, що його не попробують перетворити на модернізований варіант «канівської четвірки» - в «канівську десятку». Тим більше, що перші ознаки цього вже спостерігаються. Так, у першій же програмі дій «Всеукраїнського комітету опору» з'явився пункт про координацію зусиль опозиції щодо нового виборчого законодавства і підготовки до майбутніх парламентських виборів. Поряд з пунктами про проведення акцій біля Печерського суду і спільному виступі об'єднаної опозиції 24 серпня. Було б цікаво дізнатися, хто саме з лідерів «десятки» так стурбований підготовкою до парламентських виборів. Чи не той полум'яний опозиціонер, який закликав недавно всіх супротивників влади відмовитися від участі у виборах, якщо - увага - на момент їх проведення Тимошенко буде у в'язниці . Дуже схожа логіка - перенесення розв'язки на віддалене майбутнє. До речі, наскільки солідарні бувають українські політики в процесі виборчої компанії всі побачили в ході торішніх місцевих виборів. Пам'ятається, тоді «Батьківщину» зняли в кількох областях з виборів, але ніхто з опозиціонерів не пішов на демарш із солідарності з партією Тимошенко.
Але саме головний недолік новоствореного «комітету опору» в тому, що він - збірна солянка політиків і партій, випадково опинилися разом. Їх об'єднує неприязнь до діючої влади, неприйняття її методів, страх за своє майбутнє. Але загального віденіея майбутнього країни, чіткого, зрозумілого для суспільства ПОЗИТИВНОГО плану дій, у них, на жаль немає. Дорікати політиків, зібралися в згаданому комітеті, я б не радила - вони діють, як вміють: протестують, обурюються, критикують. Але для країни на сьогоднішньому етапі цього явно недостатньо.
Нгастоящій буйних мало?
Перш ніж відповісти на одвічне попросив «що ж робити?» Задамося не менш важливим: «хто?».
Очевидно, товариші, що підписала документ про створення «Всеукраїнського комітету опору" не підходять по причинах, зазначених вище. І, головне, в українському суспільстві давно дозрів запит на нові обличчя. Старим просто не повірять. Країна по-справжньому втомилася від цих персон, не один раз отримували шанс, але даказавшіх - не вміють, не здатні.
Де взяти нових?
По-перше, шукати в стані опппозіціі. У «Нашій Україні» та її уламках, в БЮТ, інших політичних партіях чимало людей, які довели свою профпрігодносіть і принциповість, але при цьому, не встигли особливо забруднити.
По-друге, нові потенційні лідери є серед активістів третього сектору. Активісти «податкового Майдану», харківські екологи, які захищають в нерівній боротьбі парки рідного міста від брутального мера, борці з комунальним свавіллям у Львові, Дніпропетровську, Одесі ...
По-третє - успішні керівники місцевого самоврядування. Вони допоможуть спуститися з Печерських пагорбів ближче до реальних потреб людей.
Комітет 2.0
Лідери «Всеукраїнського комітету опору» говорять про боротьбу з диктатурою. Але диктатура (хоча не факт, що установівшіся в Україну політичний устрій можна називати саме так), а лише наслідок.
Так чому, волаючи про політичні репресії, про виборчий правосудді, про те, що всі рішення кого, як і за що судити приймаються в одному кабінеті, наші опозиціонери забувають, що першопричиною всього цього - рішення Конституційного суду від 30 вересня 2010 року, вельми сумнівним способом скасував конституційну реформу 2004 року.
Хіба ж вони - досвідчені політики, досвідчені державні мужі - вже встигли забути, з чого все і почалося? Так нагадую: в минулому році люди в мантіях крисних, порадившись трохи, повернули до життя Конституцію 1996 року, наділивши Віктора Федоровича повноваженнями, під які його не обирали. Внаслідок чого Україна отримала:
- «Донецький» Конституційний суд, готовий затвердити будь-який каприз глави держави;
- Тотальну залежність від президента судів усіх рівнів, знищений Верховний Суд;
- Монополію президента на контроль над силовими структурами
- Парламент, що перетворився на орган візування президентських ініціатив.
Подібного дисбалансу влади, концентрації її в одних руках не було навіть на піку могутності Леоніда Кучми, у якого завжди існував противагу у вигляді незалежного парламенту. Та й суди тоді приймали рішення не тільки за вказівкою з Банкової ...
Що в таких умовах повинна робити опозиція? За звільнення Юлії Тимошенко та інших Лук'янівські сидільців боротися? Фаєра в парламенті кидати? Битися з «Беркутом»?
Або все-таки спробувати подивитися на ситуацію більш глобально?
За якою Конституцією обирався Президент ? На якій Конституції присягався ?
Чому б для початку не оголосити нинішню українську владу нелегітимним і закликати країну до відновлення конституційного ладу?. Підстави для цього є. І більш ніж вагомі - вердикт Венеціанської комісії, головного європейського органу з конституційного права. «Венеціанці» без зайвих ековоков оцінили маніпуляції команди Януковича з українською Конституцією: «Справжня конституційна система, заснована на рішенні Конституційного Суду, не є цілком легітимною».
І ще: «Виникає питання легітимності цих органів влади, оскільки і Президент, і Парламент були обрані на основі правил, які не мають юридичної сили на сьогоднішній день. Президент України, відповідно до цього рішення Суду, має набагато більший обсяг повноважень, ніж той, яким його наділили виборці в день виборів. Робота ключових державних органів тепер має в основі правила, встановлені судом, а не Верховною Радою - демократичним і легітимним законодавчим органом ».
Оцінки Венеціанської комісії цілком достатньо, щоб об'єднання опозиції - чому б не назвати її «Комітетом захисту Конституції» - відвінул вимога негайних дострокових парламентських виборах. Відновлювати конституційний лад з нинішнім парламентом, в якому політичний вибір українців деформований якраз через скасування політреформи, неможливо. Про це, до речі, вже говорять окремі представники опозиції.
Також «Комітет захисту Конституції» міг би звернутися до парламентів світу з проханням дати оцінку ситуації в Україні, що було б дуже сильним кроком для віддання легітимності всього процесу.
Законодавча влада, особливо в європейських країнах, дуже чуйно ставиться до неправових дій влади будь-якої країни. Це уряду часто готові дивитися крізь пальці на нехтування законом десь у сусідів, керуючись в першу чергу економічними мотивами. Парламенти ж оцінюватимуть українську ситуацію з точки зору права.
І не тільки оцінювати. Європейські парламенти, наприклад, цілком можуть змусити свої уряди домогтися від України приведення її судової системи до європейських стандартів - або прощай Зона вільної торгівлі. Яка тут вільна торгівля, якщо всі бізнес-суперечки вирішуватиме «донецький» суддя? Ще можна заморозити ослаблення візового режиму - через явних порушень прав людини в Україні. Можна багато чого.
Важливий тактичний момент - дуже багато хороших починаючи в Україну були поховані прямо на старті через нерозбірливості в зв'язках. Тому вже на старті нове об'єднання опозиціонерів, якщо, звичайно, подібна ініціатива коли-небудь буде реалізована, має тсчательно підходити до чісчтоте своїх рядів, не підпускаючи на гарматний постріл людей із сумнівною репутацією або заплямували себе співпрацею з нинішньою владою.
Також було б незайвим провести свого роду інформаційну люстрацію, оголосити «чорний список» підцензурних ЗМІ та продажних політологів. Подібне вже робилося напередодні Помаранчевої революції і затія мала серйозний ефект. В кінці-кінців, і пересічний українець, і іноземний дипломат мають право, сприймаючи інформацію з екрану телевізора або слухаючи відомого політолога, знати, що на них ллється потік пропаганди, сплаченої владою ...
***
Варто розуміти: суд над Тимошенко та її арешт - лише один з багатьох проявів ситуації, що склалася після неправового зміни Конституції. Точно таким же проявом зруйнованого балансу у владі стала участь рейдерські захвати, монополізація цілих галузей економіки в руках кількох людей ... Це вже не абстрактні загрози типу «Сьогодні у в'язниці Тимошенко - завтра ти!». Ні, це, наприклад, посилений тиск податківців на малий і середній бізнес, від чого постраждали сотні тисяч підприємців. Це відсутність вакцин для щеплень. Це врешті-решт, цілком відчутне здорожчання продуктів, які відчув на собі кожен з нас ...
... Україна вже двадцять років. Пора нам, її громадянам нарешті зрозуміти, що Конституція називається Основним законом не просто так.
|
| |
| |
