| УКРАЇНЕЦЬ | Дата: Вівторок, 21.06.2011, 13:25 | Повідомлення # 1 |
 Генерал-лейтенант
Група: Друзья
Повідомлень: 625
Статус: Offline
| «Алло! Ви нас не хочете почути?!»
Залишитися без роботи в невеличкому райцентрі — нині рівнозначно трагедії для тих людей, хто раптом опинився «за бортом». А саме таке лихо спіткало нещодавно трьох (нині вже колишніх) працівників Козельщинського цеху телекомунікаційних послуг №9 Ірину Блінову, Ірину Дмитрову та Людмилу Носач. З волі обласного керівництва вони, оператори розрахункових груп, потрапили під скорочення і були звільнені навіть не за «гуманною» так званою «згодою сторін», а по-єзуїтськи — «за власним бажанням».
Ми розмовляли з Іриною Дмитровою. Ось коментар до події, що відсунула її на узбіччя з менш-більш забезпеченого, цивілізованого життя:
— До сліз обидно за таку бездушність і черствість полтавського начальства. Я закінчила профтехучилище зв’язку, бездоганно працювала двадцять років, нагороджена трьома грамотами. А тепер… На «біржі». Там роботи ні мені, ні подругам по нещастю не обіцяють. Син навчається в Києві, другий курс закінчив. Що тепер робити? Я чомусь вірила в те, що за двадцять років роботи у зв’язку зможу звільнитися без скандалу. Але де там! Коли постало питання про скорочення, нам «для відмазки» запропонували працювати в Полтаві на… третину окладу. Коли ми поцікавилися, чи будуть надавати житло, там аж здивувалися. «Яке житло?!». То як ви уявляєте собі таку «роботу»? Звичайно, ми відмовилися. Все надіялися, що якось «перемелеться», консультувалися з юристом. Але дійшло до отакого образливого звільнення. Нам ще і в провину поставили, що треба було, мовляв, звільнятися до 11 травня, тоді пройшло б «за згодою сторін»… А яка різниця? Чому вони вчепилися за оте число? Ми то здогадуємося — власник в «Укртелекомі» змінився. Але чого ми від цього повинні страждати?
А може в чомусь моя співрозмовниця покривила душею, чимось провинилася, маючи грамоти, перед отим «Укртелекомом», що з нею так поступили? А може подружки не найкраще працювали на бізнес-інтереси зв’язківців? Щоб з’ясувати це, вирішив зустрітися з начальником дільниці з продажу послуг та обслуговування споживачів Козельщинського цеху ТП №9 Ганни Міщенко.
Про колишніх співробітниць, які потрапили під адміністративні «ножиці», згадує якнайкраще:
— Я з ними зріднилася. Вони як прийшли до нас після училища, то так і працювали. У Людмили Носач є базова незакінчена вища освіта. Всі успішно пройшли професійну перепідготовку. Роботу знали добре, жодних нарікань з боку абонентів ніколи не було. Вони все допитувалися в юрисконсульта відділу правового забезпечення Полтавської філії ВАТ «Укртелеком» Олени Кайдалової, чому їм відмовили у звільненні з формулюванням «за згодою сторін», але до цього часу, здається, зрозумілої відповіді так і не мають. Кайдалова казала, що то було рішення директора Полтавської філії ВАТ Укртелеком» Віктора Конюшенка.
Коли Ганна Андріївна говорила про це, непрохані сльози виступили на її очах. Мабуть, дуже переживає за колег, щиро співчуває їм. Та що там казати: тільки мертве око сльози не пускає.
Ось такого співчуття якраз не вистачає полтавським телекомунікаційним зверхникам, які можуть щось по-єзуїтськи пообіцяти «хуторянам» (як ото роботу на третину окладу в Полтаві), щоб потім узагалі показати наївним жіночкам, які вірять у добродушність та справедливість господарів, фігуру, скручену з трьох пальців.
Юридично, можливо, керівництво все зробило бездоганно. Можливо… А з морального боку?
Колись інтереси виробничників захищали профспілки. І хай це було з нашаруванням політичної доцільності, та все ж. А що тепер?
— У нас є цеховий комітет, але як він міг вплинути на цю ситуацію? — бідкається Ганна Міщенко. — Я особисто їздила в Полтаву до нашого профспілкового лідера Наталії Северин, але та виявилася безсилою. А 31 травня приїхали з Полтави в Козельщину вже з наказом, з оформленими трудовими книжками, роздруківкою розрахунків. Звільнили наших дівчат за пунктом 6 статті 36. І, мабуть, на них не закінчиться. Ходять чутки, що й далі відбуватимуться скорочення. На черзі, кажуть, технічна служба. В нас тепер така обстановка, що ті, які залишилися на роботі, заздрять тим, котрі звільнилися. Дуже важко психологічно й морально…
Не беруся судити що виграють від скорочення кадрів організатори цієї затії (може, ще один мультимільйонер у скорому часі вигулькне в Україні), а ось негативи від кадрового «обрізання» вже можна відчути нині.
Наприклад, щоб дізнатися людині, який у неї борг за надані послуги чи просто щось уточнити, тепер їй потрібно телефонувати на один з прямих номерів у Полтаву, на який дзвонять з усіх районів області. Не я здогадався, а самі зв’язківці підтвердили, що туди додзвонитися — майже все одно, що потрапити на Місяць.
У тій же Козельщині у відділенні «Телекомсервіс» на касі працює лише один оператор. Людина фактично не має права ні захворіти, ні у відпустку піти, бо її ніким замінити. Зате в Полтаві Конюшенко та інші можуть звітувати перед вищим начальством про успішне скорочення.
І хіба подібне тільки в Козельщині?
З підключенням до мережі Інтернет теж цікава історія виходить. Наслухаєшся й начитаєшся реклами — може здатися, що «укртелекомівці» отією «павутиною» хочуть вже завтра всіх українців обплутати. Але ось цікавлюся можливостями з підключенням абонентів до Інтернету в Козельщині, і виходить, що жодного вільного номера немає. Зате лежать зареєстрованими вже 66 заяв. А порт для підключення з Полтави обіцяють… десь аж у четвертому кварталі.
Ось тут би виявити керівникам товариства таку саму бізнесову проворність та діловитість, як у випадку з масовим скороченням кадрів. Але де там! Щоб підключитися до всесвітньої мережі в Шишаках, наприклад, мені самому довелося очікувати в черзі майже шість місяців. Отака, з дозволу сказати, телекомівська «оперативність». Причина? Та ж сама дивна (справжня чи надумана?)проблема з портом. Навіщо тоді реклама навіть на стовпах: «Підключайтесь до «Укртелекому!»?
Ми хотіли вислухати думки протилежної сторони за допомогою того самого засобу зв’язку, який підтримують полтавські телекомунікаційники — телефону. Але вони відмовилися усно надавати будь-яку інформацію, посилаючись на якісь корпоративні права й те, що вони вже не державна структура. «Робіть нам письмовий запит, а ми будемо реагувати». Приймати запит через електронну пошту телекомунікаційники теж відмовилися.
Ми обов’язково направимо інформаційний запит, щоб з’ясувати деякі деталі, зокрема, значення отого зловісного числа 11, що стало орієнтиром при звільненні людей, та думку керівництва філії, а поки що читайте цей матеріал і думки народного депутата щодо наслідків продажу «Укртелекому».
Ярослав Проць
У продовження теми
«Укртелеком» продано: державі — збиток, споживачам — підвищення тарифів
Від продажу «Укртелекому» бюджет країни недоотримав кілька мільярдів гривень, а споживачам загрожує підвищення тарифів, скорочення соціальних послуг і робочих місць, — вважає представник депутатської групи «Наша Україна» в парламенті, заступник голови політради партії Віктор Матчук.
Про це повідомляє прес-служба «Нашої України».
«За мовчазною згодою влади, нові власники «Укртелекому» вже заявили про відмову від забезпечення соціальних послуг та надання збиткових послуг — місцевої телефонії, дротового радіо, телеграфу в сільській місцевості та віддалених населених пунктах, що є в умовах приватизаційного контракту», — наголосив нардеп.
Він нагадав про передбачене умовами інвестиційного договору зобов’язання покупця «Укртелекому» зберегти штат компанії на момент підписання договору протягом 6 місяців. Однак, щоб дозволити інвестору обійти ці умови щодо соціальних зобов’язань, тільки у I кварталі цього року «Укртелеком» скоротив 4,4 тисячі співробітників, до того як передати право власності.
Матчук повідомив, що влада також провела маніпуляції з тарифами на послуги фіксованого зв’язку з метою штучного заниження інвестиційної привабливості і оціночної вартості компанії. «До продажу «Укртелекому» тарифи на послуги фіксованого зв’язку були встановлені нижче економічно обґрунтованого рівня, що підривало рентабельність компанії. Національна комісія по регулюванню зв’язку дала дозвіл на підвищення тарифів тільки після продажу підприємства», — заявив він.
За словами депутата, до осені тарифи на послуги фіксованого зв’язку зростуть на 35%, а очікуване підвищення тарифів у 2012 році, за оцінками експертів, дозволить збільшити чистий дохід «Укртелекому» на 14 %. «Якби компанія була виставлена на продаж після підвищення тарифів, то її ринкова вартість була би значно вищою, ніж теперішня ціна продажу», — зазначив «нашоукраїнець».
Матчук навів приклад ефективної підготовки до продажу телекомунікаційної компанії в Данії, яка змогла продати ТК «TDS» за 14 млрд. доларів, при тому, що населення країни всього 5,5 мільйона громадян. В Україні обсяг ринку майже в 10 разів більше, отже «Укртелеком» міг би бути значно привабливіший для інвестора, якби держава під час підготовки до приватизації дбала про інтереси держави та громадян, адже «Укртелеком» є власником мережі магістральних каналів зв’язку, що надає унікальні можливості для контролю ринку зв’язку та Інтернету. Окрім того, у його власності сотні об’єктів нерухомості в Києві та регіонах, десятки гектарів землі, що мають значну вартість.
Депутат нагадав, що в 2008 році 67,8% акцій компанії оцінювались у 2,38 млрд. доларів, а зараз 92,79% акцій продано за 1,31 млрд. доларів.
Виходить, що за рахунок планомірного доведення підприємства до банкрутства капіталізація «Укртелекому» знизилась в 2,5 раза.
«Непрозорі умови приватизації та штучні встановлені обмеження для претендентів вказують на те, що продаж компанії готувався під конкретного покупця. В результаті від конкурсу було усунуто всіх потенційних покупців, і продаж відбувався за участю одного учасника. На це звертав увагу і директор ЄБРР в Україні Андре Куусвек, який назвав конкурс з приватизації «Укртелекому» неконкурентним», — наголосив Матчук.
Він підкреслив, що прозорі та зрозумілі правила гри під час продажу «Укртелекому» були необхідні не лише для отримання максимального прибутку, а, перш за все, з точки зору меседжу, який держава посилає іноземним інвесторам.
«Такі приватизаційні умови, які запропонувала теперішня влада, підштовхують власників іноземного капіталу триматися від України якнайдалі», — підсумував «нашоукраїнець».
«Україна Комунальна»
|
| |
| |
| гілка | Дата: Четвер, 23.06.2011, 22:10 | Повідомлення # 2 |
 Генерал-майор
Група: Модераторы
Повідомлень: 333
Статус: Offline
| Залишитися без роботи страшно і у великому місті, а про маленьке містечко і говорити нічого. Людяність? Не завжди вона зустрічається. Як би там не було, майже кожна звільнена людина не вважатиме керівника який її звільнив людяним, оскільки часто-густо вважатиме себе кращим працівником ніж ті що залишилися. Під час цієї "великої" адмінреформи дуже багато держслужбовців викинули (як непотріб) на вулицю. Частині людей їх керівники допомогли влаштуватися на іншу роботу(як моїм колегам), а значна частина до сих пір не працевлаштована. У кожного з них діти, батьки - і добре, якщо є друга половинка, завдяки заробітку якого сім'я може хоч якось протриматися на плаву. А у кого немає? Як прожити?
|
| |
| |
