Іван Сірко ! - Київський форум УКРАЇНЦІ
Вітаю Вас Гість!
Четвер, 08.12.2016, 05:01
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
Сайт    ПОВІДОМИТИ ДРУЗЯМ про  Київський форум УКРАЇНЦІ  [ НОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Київський форум УКРАЇНЦІ » ІСТОРІЯ » Історія України » Іван Сірко ! (Герой? Диявол? Характерник?)
Іван Сірко !
free-masterДата: П`ятниця, 25.03.2011, 22:33 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Друзья
Повідомлень: 15
Репутація: 11
Статус: Offline
Quote
Життя цієї людини оповите легендами. Іван Дмитрович Сірко (близько 1610 – 1680), славетний кошовий отаман Запорозької Січі уособлював, мабуть, як ніхто з когорти визначних українських полководців XVII століття, лицарську вдачу. Військовий і політичний український діяч, до самої смерті, обирався січовиками кошовим отаманом, тому й цілком справедливо вважався найуспішнішим оборонцем українського народу. Найбільших лаврів він здобув у боротьбі з турками і кримськими татарами. Прискіпливо підрахував кількість перемог Сірка (за жодної поразки їх набралося 55!) визначний дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький.

Дванадцять разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства. Україна – Лівобережна, Правобережна, Слобожанщина – в 60-70-ті роки XVII ст. не знала людини, яка б могла зрівнятися популярністю з Іваном Сірком. Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.

Відзначаючи ці якості, треба б наголосити й на суто людських рисах характеру Івана Дмитровича: розважливий і мудрий, демократичний, він був до аскетизму скромним у побуті й глибоко віруючим. На Січі жив у курені, їв разом із козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали, що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий київського князя Святослава.

Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. Знаменитий лист-пародію запорозьких козаків султанові Оттоманської Порти, невідомо коли і ким створений (маємо його варіанти ще з початку XVII ст.), народна пам’ять пов’язала саме з цим легендарним кошовим. На всесвітньовідомій картині Іллі Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султану” відтворено образ Сірка, хоча про портретну подібність говорити важко – адже до нас не дійшла іконографія героя.

Але й у сьогодення, віддалене трьома століттями від тих бурхливих часів, коли діяв Іван Сірко, він приходить героєм історичних романів, повістей, п’єс, оповідань, поем і віршів.

Літопис життя Івана Сірка – це суціль карколомна одіссея, в хитросплетіннях якої можна і заплутатися. Навіть рік і місце його народження достеменно невідомі. Отець Юрій Мицик, доктор історичних наук із Києво-Могилянської академії, вважає, що майбутній кошовий народився на Поділлі. Більшість дослідників називає його батьківщиною селище Мерефа на Слобожанщині. Практично немає свідчень про перші 35-40 років життя Сірка.

Дмитро Яворницький дав такий портрет славного кошового: „І за характером, і за всіма своїми діями Сірко представляв собою тип справжнього запорожця. Він був хоробрий, відважний, завзятий, не завжди стійкий, не завжди вірний своїм союзникам; він любив іноді погуляти і добре підвипити і в хмелю показати свій козацький запал; він був схильний хвилинно захопитися новою думкою, новою справою, щоб потім відмовитися від власного наміру й прийти до цілком протилежного рішення... „Нужда закон змінює”, – часто говорив Сірко, і, очевидно, діяв відповідно до свого улюбленого прислів’я”.

Перше зі свідчень про діяльність Сірка – цікава, але й дотепер практично не задокументована історія участі полку запорожців у Тридцятилітній війні (1618 - 1648) на боці французів. У 1644 році Богдан Хмельницький як військовий писар Війська Запорозького у Варшаві зустрічався з послом Франції графом де Брежі. За рік був підписаний-таки договір-контракт і 2500 козаків через Гданськ морем дісталися французького порту Калє.

Очолювали цих кондотьєрів полковники Сірко та Солтенко. Попереду їх чекали прецікаві події - облога і штурм неприступної іспанської фортеці Дюнкерк (яку називали „ключом від Ла-Маншу”). Останню неодноразово під час багатьох конфліктів намагалися взяти французи, але все безрезультатно... Козаки „розібралися” з супротивником за декілька днів.

Історики та письменники другої половини ХVII століття відзначали військові доблесті Сірка, причому це робили й ті, які вороже ставилися до визвольної боротьби українського народу. Це стосується насамперед польського хроніста Веспіяна Коховського, який писав: „Страшний він був в орді, бо був досвідчений у військових справах і відважний кавалер... гожий чоловік, вояцької натури і не боявся ані сльоти, ані морозу, ані сонячної спеки. Він був чуйний, обережний, терпляче зносив голод, був рішучий у воєнних небезпеках. Влітку він перебував на порогах, а взимку - на українському пограниччі. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, бо раз у раз бився з татарами...”

На довгі роки Сірка поглинула боротьба проти Османської імперії та її васалів – Кримського ханства та ногайських орд. Сірко виходив переможцем з десятків антиосманських походів. Досить сказати, що у боротьбі проти агресії Османської імперії Сірко провів понад 55 успішних походів і жодного не програв!

Його запорожці наводили страх на все північне побережжя Чорного моря та Крим, неодноразово брали Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Тягиню (Бендери), Арабат, Перекоп, навіть Ясси; татарські матері лякали дітей іменем Сірка.

1675 року Сірко здійснив блискучий похід, заблокувавши вторгнення Туреччини на Чигирин, розбив кримську орду і яничарів Ібрагім-паші, які вдерлися на Україну.
1679 року султан Туреччини планував похід на Україну і Росію, окремо на Січ готувалось вторгнення 25000 турків. Остання бойова акція Івана Сірка була здійснена за кілька місяців до його кончини. 1680 року спільно з донцями Сірко востаннє опустив свою переможну булаву в битві з ординцями. Повертаючись з походу, занедужав і поїхав з Січі за 10 верств на свою пасіку в село Грушівка (нині село Ленінське Дніпропетровської області). У „Літописі” Самійла Величка читаємо: „...того ж літа, 1 серпня, преставився від цього життя в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко... поховано його знаменито... з превеликою гарматною й мушкетною стрільбою і з великим жалем всього Низового війська. Бо це був справний і щасливий вождь, який з молодих літ аж до своєї старості ...не тільки значно воював за Крим і попалив в ньому деякі міста, але також погромлював у диких полях... численні татарські чамбули і відбивав полонений християнський ясир”.

Поховали Івана Дмитровича у селі Копулівка. 1967 року його перепоховали на іншому краю села, через те, що води Каховського водосховища наблизилися до могили. Прикро, але Сірко лежить у землі без голови: череп деякий час „мандрував” – до Москви в антропологічну лабораторію, до Нікополя, й нарешті опинився у Дніпропетровському історичному музеї. На хресті, що стояв на могилі Сірка, деякий час, був напис: „Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три заполи на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки я”. Саме тут варто звернутися до феномена „характерництва”. Майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани і знамениті полковники були „характерниками” (серед них – Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Дмитро Нечай і найбільший характерник із них – Іван Сірко). Це козаки, які володіли магією, – могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливали на свідомість людей, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води („на Дніпрі войлок прокладуть і йдуть”). Офіційна церква звинувачувала „характерників” у чаклунстві.

Сучасник так писав про кошового: „Іван Сірко – превеликий колдун. Недарма його турки називали шайтаном”. Для воїнів ісламу, потурчених він і справді був лихим воїном...

 
justvisДата: П`ятниця, 25.03.2011, 23:01 | Повідомлення # 2
Генерал-полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 903
Репутація: 29
Статус: Offline
Прикріплення: 2181779.jpg(29Kb)


http://justvis.at.ua
 
GidraДата: Субота, 26.03.2011, 06:57 | Повідомлення # 3
Генерал-майор
Група: Друзья
Повідомлень: 283
Репутація: 24
Статус: Offline
Отлично..! Спасибо....
 
justvisДата: Понеділок, 28.03.2011, 18:54 | Повідомлення # 4
Генерал-полковник
Група: Администраторы
Повідомлень: 903
Репутація: 29
Статус: Offline
28.03.2011 18:52 _ Денис Богуш
Урус-шайтан. Байки про Сірка

Пару слів про виставу в театрі Івана Франка "Урус-шайтан. Байки про Сірка – кошового отамана, шевальє д'Артан'яна та турецького султана".

Вистава дуже сподобалася, рекомендую. Думаю, для виховання дітей Іван Сірко – героїчна постать з якої можна брати приклад і патріотичні відчуття виховувати на таких героях, які не програли жодної (!) битви.

У виставі є багато цікавих подій за участю кошового атамана – від містичних історій дитинства про вовків-перевертнів, козацького характерництва, до опису реальних подій на території України, Росії, Франції, Туреччини тощо.

Не буду переказувати виставу – сходіть, зробіть свої висновки.

Виходив я з неї з думкою, що з таких творів потрібно робити українське кіно, цікаве, пригодницьке, містичне.

На жаль, про цей героїчний час історії України фільми практично не знімають...

Трохи про Сірка...

Лист до Турецького Султана

"Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат i товарищ, самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар, що голою сракою iжака не вб'ешь? Чорт видкидае, а твое вiйско пожирае. Не будешь ти годен синiв християньских пiд собою мати: твоего вiйска не боiмось, землею i водою будемо битися з тобою. Вавiлоньский ти кухар, македоньский колесник, ерусалимський броварник, олександрiйский козолуп, Великого i Малого Египту свинар, армяньска свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подiльский злодiюка, самого гаспиду внук i всього свiту и подсвiту блазень, а нашого бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобi козаки вiдказали, плюгавче! Негоден еси вiрних християн пiд собою мати. Числа не знаемо, бо календаря не маемо, мiсяць у небi, год у книзi, а день такий у нас, як i в вас, поцiлуй же за це ось куди нас!...

Кошовий отаман Iван Сiрко зо всiм Кошем Запорiзьким"

Прикріплення: 0230854.jpg(104Kb) · 8471325.jpg(23Kb) · 3916721.jpg(34Kb)


http://justvis.at.ua
 
ШАЙДАДата: Понеділок, 28.03.2011, 18:58 | Повідомлення # 5
Генерал-майор
Група: Друзья
Повідомлень: 346
Репутація: 27
Статус: Offline
потрібно піти
 
svetДата: Понеділок, 10.10.2011, 15:01 | Повідомлення # 6
Полковник
Група: Друзья
Повідомлень: 171
Репутація: 12
Статус: Offline
А де ж наші, нинішні Сірки? Куди поділися?
 
Київський форум УКРАЇНЦІ » ІСТОРІЯ » Історія України » Іван Сірко ! (Герой? Диявол? Характерник?)
Сторінка 1 з 11
Пошук: