На молодого чоловіка ДАІ склали Протокол та Постанову у чужому населеному пункті. Він написав Позовну заяву до суду і попросив допомоги в обгрунтуванні вимог.
Пропоную обговорити "Обгрунтування позовних вимог" --------------------------------------------------------------------------------------------
__________районному суду як адміністративному
м. Д_____________а
ІНДЄКС, м. Д_________к, вул.Д_______го, №_
ПОЗИВАЧ: А______ Б______ В_____________
ІНДЕКС, м. Д___________к, вул. Г_______а буд.01 кв.02
Засоби зв’язку _________
ВІДПОВІДАЧ: Інспектор ДПС Відділення ДАІ з обслуговування адміністративної
території Н____________о району
старший прапорщик В___________ Б_________ А_________
ІНДЄКС, м. Х________, вул. У________
Засоби зв’язку невідомі
Позовна заява
Про визнання дій інспектора ДАІ , суб’єкта владних
повноважень, неправомірними та про скасування Постанови
00.02.2011 року о 15-10 я на транспортному засобі Форд транзит, держ. номер ХХХХХХ, рухався по вул. Л____а с.м.т. Н__________а. Раптом я відчув недостаток повітря та головокружіння. Щоб не створювати аварійну ситуацію я змушений був зупинитися з правого краю дороги біля будинку 02 по вул. Л_____а, де було декілька інших припаркованих машин. Я увімкнув аварійну сигналізацію відповідно п.9.9 ПДР і зупинив автомобіль, відчинив вікна, щоб пустити в салон свіже повітря і зробив кілька глибоків вдохів, після чого знову відчув себе добре. З автомобіля я не виходив, пасажирів не висаджував, тобто, інших причин для зупинки у незнайомому місці у мене не було.
Коли я почав продовжувати рух, біля мене зупинився автомобіль з позначками «ДПС». З нього вийшов інспектор ДПС Відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Н________о району старший прапорщик В______ Б_________ А__________ (далі «Відповідач»), та, підійшовши до мого автомобілю, наказав віддати йому мої документи. При цьому він сказав, що я ніби порушив вимоги дорожньго знаку 3.34 «Зупинка заборонена», який розташованний за моєю спиною. Абсолютно ігноруючи мої пояснення про погане почуття та мої зауваження, що аварійна сигналізація увімкнена та зупинка була вимушеною, та я виконав всі умови Правил дорожнього руху, він одночасно склав протокол про адміністративне правопорушення (серія ХХ №ХХХХХ) , та постанову (серія ХХ №ХХХХХ), де сам, на місці, постановив накласти на мене штраф в розмірі 255( двісті п'ятдесят п'ять) гривень. При цьому Відповідач не роз’яснив мені мої права та обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КупАП, про що я не розписався в протоколі.
п. 1 10 ПДР :вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через
його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який
перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі;
Свідки, яких зупинив інспектор ДПС, можуть підтвердити тільки те, що автомобіль знаходився в зоні дії знаку 3.34. Мої пояснення свідками не вислуховувались.
З даним Протоколом та Постановою я не погоджуюся, оскільки Протокол не відповідає обставинам справи, вимогам Закону та підлягає скасуванню з таких підстав :
1.При зупинці я діяв в рамках Правил дорожнього руху України, а саме п. 9.9, що вимагає від водія ввімкнення аварійної сигналізації у разі вимушеної зупинки і таким чином, в моїх діях немає складу правопорушення.
2. Постанова серія ХХ №ХХХХХ була вже заповнена (включаючи суму штрафу) до того моменту, як я віддав Відповідачу протокол зі своїми поясненнями, мої пояснення не розглядалися, та не бралися до уваги клопотання про надання права на юридичну допомогу при розгляді справи, та клопотання про місце розгляду справи, чим було грубо порушено ст. 33, ч.1 ст.268 КУпАП ст. 279 та ст. 280 КупАП, ст 59 Констітуції України.
3. Пiд час заповнення протоколу та постанови машина ДПС теж стояла в зоні дії знаку 3.34 «зупинка заборонена», а відповідно до п.3.1. Правил дорожнього руху « 3.1. Водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. Але машина стояла без увімкнених проблискових маячків. При цьому згідно п. 18.12 наказу 111 МВС України «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється порушувати або відступати від вимог ПДР за винятком випадків, визначених чинним законодавством.
4. Протокол і Постанова були заповнени інспектором Б_____ В_____ А______ із порушенням інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №77 від 26.02.2009, а саме п.п. 2.9; 2.10.1.
Постанова не має печатки, яка повинна бути.
Прошу:
1.Визвати свідків на судове засідання.
2.Дії Відповідача, суб’єкта владних повноважень, визнати неправомірними.
3.Скасувати постанову серія ХХ №ХХХХХХХ вiд 00.02.2011
Додатки:
Копія скарги.
Копія Постанови про накладення адміністративного стягнення.
Копія Протоколу про адміністративне правопорушення.
А_____ Б______ В__________ 00 березня 2011 р.
===============================================================
До ХХХХХХХ районного суду м. Д________а
Справа № ХХХХХХ
Суддя Ооооооооооо О. О.
ОБГРУНТУВАННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У березні 2011 року я, А_____Б_____ В_________ (далі “Позивач”) звернувся з позовом до Інспектора ДПС Відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Н_____________о району старшого прапорщика В_________ Б______ А_______ (далі “Відповідач) про Про визнання дій інспектора ДАІ , суб’єкта владних повноважень, неправомірними за відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення, оскільки дії інспектора ДПС, Відповідача є незаконними та необгрунтовуються жодним достатнім та належним доказом, а також я заперечую сам факт скоєння мною адміністративного правопорушення, тому вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Позивач зупинив автомобіль у стані крайньої необхідності за станом здоров'я, для усунення небезпеки, яка б мала призвести до аварійної ситуації.
До цього всі вимоги ПДР України щодо здійснення вимушеної зупинки Позивачем були виконані.
Отже, хоча формально Позивач зупинив автомобіль в межах дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», він діяв у стані крайньої необхідності не мав можливості продовжувати рух, зупинив автомобіль з наміром уникнення дорожньо-транспортної пригоди (ст. 18 КупАП) і вирішення питання, чи зможе він вести автомобіль далі.
Хоча законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Констітуційний суд України (Справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП, посадова особа, яка має право складати протоколи про адміністративні правопорушення зобов'язана, зокрема, встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та принаймні зібрати докази про винність особи, яку звинувачують у вчиненні правопорушення, тим більше, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності оспорює допущене правопорушення та адміністративне стягнення, що на неї накладається та подає Клопотання про надання права на захист та Клопотання про місце розгляду справи, які не беруться до уваги, чім грубо порушуються права громодянина України. ст. 59 Констітуції України. Таким чином, якщо протокол - це всього лише підготовка до розгляду справи, то постанова у справі - це, фактично, визнання винним.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення без надання можливості реалізації права на правову допомогу та вибору захисника прав тягне за собою визнання Постанови у справі незаконною з наступним її скасуванням та притягненням особи, що її винесла, до відповідальності за умисні завідомо незаконні дії.
Міжнародні гарантії реалізації права на захист:
Ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997.
Ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973.
Принципи 1, 19 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27серпня – 7 вересня 1990 року.
В даній справі Відповідач не врахував вимоги ст. 247 КУпАП щодо обставин, які виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, і з причин, які невідомі, вирішив стягнути з Відповідача за дію, яка не є адміністративним правопорушенням, 225,00 грн.
Відповідно до ст. 9 КУпАП: «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Таким чином, відповідальність за адміністративні правопорушення (проступки) забезпечується державою, носить репресивний характер, а відповідно до ст., ст. 9, 151 Кодексу України про адміністративні правопорушення у діяннях особи, яка вчинила правопорушення, має бути вина, яка встановлюється повноважною посадовою особою у визначеному Законом порядку.
Вважаю, що Відповідач, склавши оскаржувану постанову на місці, на вулиці, перевищив свої повноваження, відповідно оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню.
Вищевикладене підтверджується наступним:
КУпАП встановлено, що працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання мають право розлядати справи про адміністративні правопорушення. В той же час ст.ст.276, 257 та 258 КУпАП передбачено і порядок розгляду таких справ.
Стаття 276. Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 — 126, 127-1 — 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177та 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Інше місце розгляду передбачене ст.258
Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 73, 77, частинами першою та третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п’ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У статтях застосовані різні місця розляду справ „за місцем.....” та „на місці”
Як видно, „за місцем вчинення” це не означає „на місці вчинення”, і це не одне і теж.
Вираз „за місцем” означає теріторіальну одиницю - місто, район.
Вираз "на місці" вчинення означає конкретне місце - вулицю, км. дороги і т.п., тобто, конкретне місце правопорушення.
На місці вчинення інспектор має право розглядати справу та виносити постанову тільки у випадках передбачених ст.283. В інших випадках на місці вчинення інспектор не має такого права і відповідно до вимог ст.257 повинен надіслати протокол іншій уповноваженій особі за місцем скоєння, проживання, або обліку.
Це положення підтверджується також і
Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 111 від 27.03.2009 р. «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» (надалі – «Інструкція № 111»):
«П. 16. Дії працівників підрозділів ДПС при порушенні учасником дорожнього руху вимог Правил дорожнього руху:
16.6. За всіма виявленими порушеннями Правил дорожнього руху складаються Протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби. Якщо передача протоколів припадає на вихідний чи святковий день, вона переноситься на наступний за ним робочий день».
Пункт 7 Інструкції № 111 «Права працівників підрозділів ДПС» також дозволяє останнім «складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Здійснювати в установленому законодавством порядку особистий огляд, перевірку речей, транспортного засобу і вантажу, вилучення речей і документів, адміністративне затримання»та інш. Але в жодному разі не надає працівникам підрозділів ДПС права розглядати справи про адміністративні правопорушення за складеними ними же адміністративними матеріалами.
Таким чином, склавши протокол про адміністративне правопорушення, Відповідач мав би здати відповідно до ст.257 КУпАП зазначений протокол за належністю для розгляду адміністративної справи у встановленому законом порядку. Звертаю увагу, що здійснення заходів щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та дотримання чинного законодавства при складанні адміністративних матеріалів співробітниками ДПС є виключною компетенцією начальників ГУМВС, УМВС та їх заступників (пп. 5.1.4 п. 5.1 Інструкції № 111); начальників управлінь (відділів) Державтоінспекції ГУМВС, УМВС та їх заступників (пп. пп. 5.2.5, 5.2.6 п. 5.2 Інструкції № 111); командира стройового підрозділу ДПС та його заступників (пп. пп. 5.3.15, 5.3.23, 5.3.24 п. 5.3 Інструкції № 111).
З огляду на передбачені законом процесуальні норми порядку розгляду адміністративних справ, викладені вище, убачається, що складання протоколу та винесення постанови однією і тією ж особою - Відповідачем є порушенням вимог Закону. При цьому КУпАП не передбачає напрям протоколу самому собі, що суперечило б принципам об'єктивності і законності розгляду справи.
Крім того, Відповідач, діючи на стадії збудження адміністративного првадження і що нібито направив власноручно складений протокол самому собі на розгляд, вже вважає що матеріалів у справі вистачає, а помилок немає. При таких обставинах цей посадовець при розгляді справи і винесенні постанови виходитиме з первинних своїх же установок про законність і достатність зібраних матеріалів у справі, а у разі виявлення помилок буде схилятись до їх приховування, тобто він зацікавлений у вирішенні справи, не звертаючи уваги ні на що.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадові особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язані з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч вказаним вимогам ст. 280 КУпАП, викладені у ній питання не з’ясовувались, та й не могли бути з’ясовані, оскільки адміністративного правопорушення Позивач не вчиняв. На момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не можливо було з’ясувати та документально підтвердити обставини, які пом’якшують чи обтяжують вину та ступінь вини водія, також не можливо надати відомості, що характеризують майновий стан водія та його особистість. Для підготовки та подання таких документів в якості доказів водію потрібен певний проміжок часу. Склавши протокол про адміністративне правопорушення, Відповідач без сповіщення про розгляд адміністративної справи, виніс Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням Закону, оскільки про розгляд адміністративної справи та винесену Постанову Відповідач дізнався лише під час вручення Постанови.
Як випливає з наведеного, інспектором ДПС порушений процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення.
На вимогах, викладених в Адміністративної позовної заявіі, наполягаю, прошу суд задовольнити їх в повному обсязі.
А_________ Б_________ В___________ _____________ березня 2011 р.
